Пан Вітторіо – адвокат і громадсько-політичний діяч, президент Українсько-бразильської центральної репрезентації, віцепрезидент Світового конгресу українців. Бразилець береже пам’ять про своїх предків і цінує своє українське коріння. Він  вважає, що його справжнє прізвище – Сиротюк, однак під час еміграції його предків помилково записали Соротюками. Раніше Вітторіо вже кілька разів прилітав в Україну з робочим візитом, навідувався і на Тернопільщину. Цього разу з ним вирушила в дорогу його дружина Еліяна. Попри низку ділових зустрічей у межах співпраці України і Бразилії подружжя Соротюків викроїло день для незабутньої зустрічі у селі Вертелка. 

 
– Історія еміграції українців до Бразилії сягає позаминулого століття. Нині українська спільнота на бразильській землі налічує майже 500 тисяч осіб. Мої прадід і прабабуся народилися у Вертелці на Тернопільщині. Я приїхав у це село рівно через 128 років після того, як мій прадід Семко (Симон) і його дружина Євфросіна (Заборська) виїхали до Бразилії. У 1895 році вони зібрали восьмеро своїх дітей, серед яких і мій дідусь, і вирушили за океан, – розповів Вітторіо Соротюк. – Бережу архівні документи про еміграцію моїх предків. Під час візиту в Україну я мав низку зустрічей у різних містах, побував у Західноукраїнському національному університеті в Тернополі. Та найбільше  хвилююча мить – коли завітав у село Вертелка. Дуже хотів навідатися туди і побачити, звідки походив мій дідусь. У Вертелці з 400 осіб населення половина – мої далекі родичі (усміхається, – авт.)!

 Приємно було обійняти їх, поспілкуватися. На цвинтарі на багатьох могилах вписані прізвища Сиротюк і Заборський. Хотілось би ще раз приїхати туди, але вже на довше, щоб встигнути більше всього довідатися про це село і його чудових людей. Звідси – моє коріння, тут – моє серце! 
Серед українських діаспорян у Бразилії багато вихідців із Тернопільщини, Львівщини, інших областей, усі вони вболівають за Україну. Чи не боявся я їхати в час війни? Всюди існує певна небезпека в світі, тому залишається вірити в краще. Дуже хочемо, щоб Україна скоріше перемогла. Вже сьогодні ми активно розробляємо проєкти співпраці між нашими країнами в економічному, освітньому, культурному напрямах.  Супроводжувала пана Вітторіо та його дружину до Вертелки професорка ЗУНУ Ірина Іващук, з якою бразилець товаришує тривалий час. 

– Ніколи не думала, що переживатиму такі емоції. Це був справді неймовірний день! Ми з паном Вітторіо відвідали Вертелку, звідки походять його предки. Коли я почула, що їдемо шукати його родину, бо він має своє родинне дерево, не мала слів. Нікого не знаємо у селі. «Неділя, то треба зайти до церкви, люди все знають», – такою була відповідь шанованого гостя. Поїхали. Були в церкві. І правда, люди знають усе. Знайшли родичів. Минув день, а емоції досі переповнюють. Як треба любити країну, з якої походять твої прадідусь і прабабуся, щоб вивчити мову, берегти традиції, культуру! – поділилася враженнями Ірина Іващук. 

Довідково. Вітторіо Соротюк народився 12 квітня 1945 року в бразилійському місті Прудентополіс. Закінчив юридичний факультет Федерального університету Парани. Навчався в Інституті досліджень розвитку Женевського університету (Швейцарія). Працював завідувачем Навчального центру ім. Уго Сімас при юридичному факультеті Федерального університету Парани. Брав участь у лівих студентських і профспілкових рухах, що боролися проти військової диктатури в Бразилії. У 1969-му  організовував акції протесту проти авторитарного режиму, за що кілька разів потрапляв до в’язниці. У 1970 році був вимушений емігрувати до Чилі, де на одному зі студентських мітингів познайомився з небогою президента Сальвадора Альєнде – Еліяною, яка стала його дружиною. У 1973 році повернувся до Бразилії. У 1980-му увійшов до групи засновників Партії трудящих.

 Упродовж 1983–1991 років працював адвокатом прокуратури Інституту надр, картографії і флори Парани. Обіймав посаду директора Інституту надр, картографії і флори Парани, належав до Національної ради довкілля. 1991 року став членом адміністративної ради банку «Банестадо». У липні-грудні 1992-го року обіймав посаду генерального директора секретарії довкілля уряду Парани. Згодом знову повернувся до прокуратури Інституту довкілля як адвокат. З грудня 1992-го по жовтень 1994-го працював спеціальним помічником губернатора Парани. У жовтні 1994-го став секретарем із питань довкілля уряду Парани. Впродовж 1996–2002 років працював в екологічній адвокатурі при неурядових організаціях з охорони довкілля. З 1997-го по 2002-й обіймав посаду заступника голови комісії з питань довкілля Союзу адвокатів Бразилії в Парані. Водночас брав активну участь у розбудові українських організацій у Бразилії. У 2002 році очолив наглядову раду Українсько-Бразильської центральної репрезентації. Нині викладає екологічне право на юридичному факультеті Університету Туіуті (м. Курітіба). Рідний брат Вітторіо є писанкарем, автором писанки в Українському меморіалі в Куритибі. 

Іванна ГОШІЙ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували