- Зʼявилася тієї миті, коли потрібно було підтримати людей, утішити їх, – каже митрофорний протоієрей Іван Яворський, настоятель Собору Борщівської Ікони Божої Матері. – Після Явління Божої Матері люди, що там були, говорили: «Ми пережили щось надзвичайне, якесь невимовне полегшення, серцем, розумом відчули присутність Божої Матері»… Один побожний чоловік своїми очима побачив, а художник Олександр Бойко, послухавши його розповідь, кілька разів перемальовував ікону, щоб усі люди змогли побачити Благословляючу Неньку такою, якою Вона прийшла на борщівську землю. 

– Отче Іване, судячи з розповідей, того дня на цьому місці відбулося не перше Явлення Богородиці… 

– За народними переказами, Божа Матір з’явилася борщів’янам ще в XVII столітті. Тоді на цім місці спорудили дерев’яну капличку. А вже в 1757 році, як свідчать письмена, тут стояла «церква Різдва Христового, збудована з тесаного дерева». Ймовірно, та церковця припинила своє існування в першій половині ХІХ століття, бо в датованих 1841-м роком матеріалах із історії міста, про неї не мовиться нічого. На її місці стояв лише кам’яний хрест, а поруч – декілька надгробків як свідчення того, що тут розросталося міське кладовище. Десь у 20–30 роках ХХ ст. ще стояла капличка, яку згодом зруйнували безбожники. 

Вдруге Божа Матінка з’явилася 9 травня 1939 року. За свідченнями борщів’янки Богуслави Колодовської, того дня в її батьків було весілля, вони йшли до шлюбу. Чимало гостей, угледівши як над криницею сходить Пречиста, зупинилися, припали на коліна й щиро молилися, а Богородиця благословляла молодят. Відтоді ЇЇ Світло не раз бачила родина Степових, що мешкала тут. 

За радянської влади криницю закидали сміттям і землею. Одного Святвечора Степові побачили, як над засипаною криницею зійшов благодатний вогонь у вигляді трьох язиків. Навесні криницю розкопали, почистили й стали користуватися нею. Я чув про одного із тих Степових цікаву історію. Федір Степовий був головою колгоспу, інвалідом війни, комуністом. Він першим засвідчив людям про Божу Матір, яка щонеділі та в церковні свята проходила через його обійстя. Райкомівці заборонили йому розповідати про це, а він у відповідь заявив: «Якщо Божа Матір не буде ходити по моєму подвір’ю, тоді я перестану говорити про Неї». Будинки, які були на цьому місці, розвалили «згідно з новим планом містобудування», криницю знову засипали, Степовим надали інше житло. Та Господь приготував те святе місце для будівництва собору, в якому, власне, ми бесідуємо. 

– 31 липня 1994 року Високопреосвященніший Василій, архиєпископ Тернопільський і Бучацький, посвятив перший камінь…  

– І знову – диво! Над процесійними хоругвами сходить Матір Божа й благословляє труд людський. Це помітили паламар храму Народження Івана Хрестителя, що в селищі борщівських цукровиків Василь Кобилянський і парафіянин Собору Борщівської Божої Матері Сидір Чуль. Тим часом Пресвята Богородиця в момент освячення зцілює поранену линвою крана руку інженера-будівельника Ігоря Ротка, рятує чоловіків-монтажників, серед яких був і майбутній священник. Через кілька днів світлий стовп з’єднує землю з небом…  

У вересні того ж року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет благословив щорічне храмове святкування дня Явлення Божої Матері 31 липня. А згідно з рішенням парафіяльних зборів 14 січня 1995 року величавий собор, архітектором якого був наш талановитий краянин Віктор Бабій, названо на честь Борщівської Ікони Божої Матері.  

Четвертого грудня 2006 року Високопреосвященніший Єпископ Тернопільський і Бучацький Нестор освятив наш Собор, а на початку святої Літургії над вівтарем променями-сходинами в Собор зійшла Божа Матір і благословила усіх присутніх. 11 жовтня 2009 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет у співслужінні з багатьма єпископами з інших регіонів України, численним духовенством освятили іконостас, настінні розписи собору, статую Богородиці з ангелами, капличку і живоносне джерело Божої Матері та відслужили Літургію.  

– Отче Іване, 2026-й – рік ювілеїв… Наближаються 20-річчя освячення Собору, от-от Вам посміхнеться сімдесята вершина життя… Не за горами й півстоліття Вашої  дороги ревного служіння Богу… Що дає Вам сили трудитися? 

– Я за все найперше дякую Господу нашому та Пречистій Богородиці, які ведуть мене по життю ще з ранніх літ. Добре пам’ятаю, як ми, дітлахи, збиралися на ігри. Тато зробив мені з консервної банки «кадило». І коли всі ставали в круг, я розмахував ним, обкурював друзів, промовляючи: «Господи, помилуй». Нині цей спомин викликає в мені посмішку, а тоді… Може, то справді був якийсь віщий голос... А ще я кожної неділі чи у свята любив ходити до церкви в своїй Новосілці на Заліщанщині, молитися, слухати проповіді. Я серце своє відкрив Господові й Він вибрав мене своїм земним помічником.  

Що дає сили трудитися? Господь Бог і глибока віра та любов до нашої Матері  Небесної. Її благословення, допомога й охорона постійно супроводжує життя кожної людини, яка любить Бога й ближніх своїх. 

Цю допомогу від Пресвятої Богородиці постійно відчуваю в своєму житті. Будучи ще маленькою дитиною, приблизно п’ятирічного віку, завжди говорив, що вибрав Бога, щоби служити Йому і людям у Храмі Божому. Не знав тоді, що й Вселюблячий Бог підтвердив ці слова. З розповіді матері я знав: мене з лікарні мертвого виписували як живого чотири рази. До мого рідного села Новосілки від Заліщицької лікарні двадцять чотири кілометри. Приносили додому вже темне тіло, і мама шила похоронну одежу. Тільки помила, а моє тіло ставало світлим. Бог рятував мене від смерті кілька разів колись і не так давно, коли довелося боротися з ковідом… І Матінка Божа завше зі мною, що би я не робив.   

– Ну, і люди, які Вас оточують, які приходять, щоби слухати Слово Боже й учитися жити за Христовими заповідями. 

– Дякую їм і наповідаю: любіть одне одного, жийте в мирі та за Божими заповідями, поспішайте робити добро. А Храм цей святий – то моє друге серце, моя душа, моє життя і найбільше щастя. Якби мені зараз давали змогу стати найбагатшою людиною світу, я ніколи не проміняв би на те, що Бог мені дав нині. Я духовно багатий, а це – найбільша втіха, найбільше щастя. Я твердо переконаний і можу сказати словами апостола Петра: «В мені живе Христос». Я щасливий, що люди приходять до Борщівської Матері Божої, просять у неї заступництва, і Вона нікому не відмовляє. У нас оздоровлюються люди. Був випадок, коли принесли до каплички хлопця, який не міг ходити, йому дали напитися води з Джерела Божої Матері, попросили у Неї допомоги, і він став здоровим. Жодна наука не може пояснити цього. Бо то є промисел Божий. Подібних випадків у нас було немало.  

– Високопреподобний отче, нашу газету читають у всіх районах Тернопільщини й поза нею. Що побажаєте читачам? 

– Господнього спасіння для всіх і хочу сказати: «Любіть один одного. Спішіть робити добро зараз, нині. І запрошую всіх у Борщів 31 липня на відпуст. Борщівська Божа Матір має таку ж чудодійну силу, як, наприклад, Зарваницька, Почаївська, Теребовлянська, Винятинська на теренах Тернопілля, як Фатімська  в Португалії, як Люрдська у Франції, як Меджугорська в Боснії та Герцеговині… Молитва до Неї дає сили жити й любити.  

Вів розмову Степан ТАТАРСЬКИЙ, 
спеціальний кореспондент газети «Сільський господар» на Борщівщині. 


 

0

0

0

0

Ви вже відреагували