Належно поціновує професійну майстерність своїх далеких попередників. Захоплено розповідає про Товстобабську (з 1965 року – Висоцьку) дільничну лікарню, де 70 літ тому молоді хірурги, спершу Володимир Гнатів, а потім Мирослав Урсуляк і Михайло Дудко оперували хворих на апендицит, грижі та в ін. І це у старих пристосованих приміщеннях. 

Сучасної амбулаторії, може і не було б,  якби у 80-х роках на посаду головного лікаря не призначили Івана Гацуру, який запропонував будівництво закладу кооперацією коштів трьох селянських спілок. Не чекав, поки зроблять все голови господарств і будівельні бригади, а й сам шукав уже дефіцитні на той час матеріали. Залишилося небагато, але головлікар чимось не догодив районному керівництву, тож його перевели на посаду дерматолога, а у Високе направили іншого.  

Тим часом селянські спілки збанкрутували, а будівництво «заморозили» на довгий час. Добре, що знайшлися у селі ініціативні люди й запобігли руйнації об’єкта та знайшли спонсорів для його завершення. 

Медична реформа скорегувала давно розроблені плани. Нині на території  Монастириської громади через низьку щільність населення не залишилося жодної з трьох дільничних лікарень. 

Закінчивши із золотою медаллю місцеву школу та з відзнакою Івано-Франківську медичну академію, Мирослава Шевчук 13 літ тому отримала скерування у рідне село і, як зізнається, не надто цьому зраділа, бо ж проблем стільки, що й чоловікам нелегко з ними справитися. Залишились у минулому сумніви. Мирослава Ярославівна відчула: тут вона потрібна більше, ніж у будь-якому місті. 

Висоцька амбулаторія обслуговує ще й жителів Підлісного, Горожанки, Коржови, Завадівки і Маркови – всього 1940 осіб. У закладі є реєстратура, кабінети лікаря, профілактичних щеплень і денного стаціонару.  

Налагодили роботу лабораторії, діє стоматологічний кабінет, де приймає пацієнтів місцевий лікар Іван Дільний. Недавно відкрили аптеку, якою завідує Галина Митник. Для села, віддаленого від Монастириськ на 15 км, та ще й без автобусного сполучення, то справді важлива подія. 
У новітні часи, як розповідають височани Володимир і Марія Копильчаки, амбулаторією завідувало декілька лікарів. Усі були чужими й не затримувались надовго. Мирослава Ярославівна – своя серед своїх. Її професійні навички і чуйне ставлення до людей відзначають також марківʼяни Михайло Метанчук, Ольга Шеремета та багато інших.  

Добрі стосунки у лікарки і з співробітницями, медсестрами Наталією Цвінтельською, Марією Тарас, Наталією Остафій. 

Поки що неосвоєний другий поверх приміщення. Колись тут планували розмістити притулок для малозабезпечених одиноких пацієнтів. 
Ситуація змінилася, і жителі Високого та сусідніх населених пунктів сподіваються, що керівництво Монастириської територіальної громади, місцеві старости знайдуть оптимальне рішення в інтересах охорони здоровʼя людей. 

Євген КИФОР 

с. Високе на Монастирищині 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували