Творча атмосфера Львова 

– Батько мій працював у нашій школі вчителем, отож і мене хотів бачити на цій роботі, – згадує Богдан Михайлович. – Та я наполіг на своєму: хочу бути художником, і він з цим змирився. Після закінчення восьмирічки подав документи у Львівське училище прикладного мистецтва ім. Івана Труша. Як сьогодні бачу вулицю Снопківську у Львові, де був цей освітній заклад. До речі, на ній, по сусідству розташований залізничний технікум, там навчався мій старший брат. Під час вступу конкурс був надзвичайно високим – одинадцять претендентів на одне місце. Доля до мене була прихильною і я став студентом. 

Львів для кожної творчої особистості – місто, наповнене дивовижною атмосферою. На кожному кроці пам’ятки історії, зодчого мистецтва, архітектури. Споглядаючи ці шедеври, кожен майбутній художник міг відточувати свої навички. 

В училищі Богдан Федорів навчався на відділі художньої кераміки. Для себе він обрав станкове малярство, якому залишився вірним дотепер. Із вдячністю згадує своїх викладачів–наставників Тараса Драгана і Броніслава Сумішевського. 

Після навчання і служби в армії, 1978 року Богдан Федорів повернувся до рідних пенатів. 

Для продажу картин не малював 

Перші професійні кроки пан Богдан пройшов у  Тернопільському обласному художньо-виробничому комбінаті. Прийняв на роботу молодого художника тодішній директор Богдан Кусень, теж художник, освітянин за фахом. Тут Богдан Михайлович пропрацював до 2004 року і відтоді на творчих хлібах. Із друзями художниками Ярославом Новаком і Борисом Рудим розписували церкви. Був учасником  мистецьких пленерів у Струсові і Заліщиках.  

– Для продажу тоді картин не малював, – каже митець. – Ми віддячували картинами тим, хто організовував ці заходи. У вільний час готував серію робіт, присвячену цій місцевості. Всі мої роботи, намальовані за життя, увійшли до двотомного видання «Богдан Федорів «Малярство», виданого до мого 60-річчя. 

Упродовж своєї творчої діяльності Богдан Михайлович мав сім персональних виставок. Він – дипломант мистецького проєкту «Мамай єднає Україну», нагороджений дипломом першого ступеня обласного конкурсу ім. Ярослави Музики, лауреат обласної мистецької премії ім. Олени Кульчицької… 

Починав із академічного малюнка, згодом дійшов до власного авторського стилю. – У кожному мистецькому творі має бути промінчик сонця, промінчик світла – стверджує художник. Променізм – це стиль, який показує авторський напрям, власне бачення картин. Розробив для себе п’ять таких напрямів: перший – академічний, подібний до правдивого, другий – променізм, про який я вже розповів. Ще один стиль – рельєфно-пастозний і останній – мотузковий, Корд Арт.  Використовую ці стилі і тоді виходять цікаві роботи. 

…Живопис – своєрідна сповідь, мова, якою художник спілкується з нами, кожна картина – історія із життя майстра. Майже у кожному творі усередині одного стилю можна помітити новий, наступний. Це тільки підсилює життєвість твору. 

Заробляти творчістю непросто 

Після закриття художньо-виробничого комбінату роботи не було і в Богдана Федоріва, на початку 2000-х виникла потреба шукати заробіток за кордоном. Поїхав із колегою в Португалію, усвідомлюючи, що роботу за фахом знайти практично неможливо. Але пощастило. На фірмі, до якої звернувся, патрон (так зовуть власників бізнесу) прийняв його на роботу. Оскільки фірма займалася виконанням оздоблювальних робіт, то й пану Богдану доручили сферу малярства. 

Через два роки мав роботу в Польщі. Довелося по-новому оздоблювати і розписувати костел. У вільний час малював картини.  

Художник повинен бути освіченою людиною 

Знайомство дітей із мистецтвом має бути максимально щирим, переконаний Богдан Михайлович. У 2016-му він розпочав працювати у мистецькій школі, яку згодом приєднали до Тернопільського мистецького фахового  коледжу ім. Соломії Крушельницької. Тут діти освоюють початкову мистецьку освіту, через чотири роки отримують відповідне свідоцтво і можуть вступати у вищі освітні   заклади мистецького спрямування.  

– Діти приходять і всі хочуть малювати, – каже пан Богдан. – Однак, у процесі навчання окремі школярі «відсіюються», і це нормальне явище. А основна причина – розчарування дітей. Хоча кожен батько чи мама впевнені, що їхня дитина талановита. Але тоді, коли весь клас, 10 учнів малюють, ми аналізуємо, організовуємо виставки малюнків, і дитина бачить, що це не її покликання. Серед тих, хто продовжує навчатися, є «сильні» учні і «слабші». Я постійно наголошую, що слабший згодом може стати сильнішим, а сильний може заспокоїтися і зупинитися в творчості. 

Діти вивчають п’ять дисциплін, бо майбутній художник має бути освіченою людиною, зазначає Богдан Федорів. Вузьку спеціалізацію у мистецтві він вибере пізніше. До речі, ті випускники, які прагнуть стати художниками, нині навчаються у спеціалізованих навчальних закладах не тільки України, а й Польщі, Італії. 

Пан Богдан власним коштом підготував і видав низку  цікавих книжок, у яких вміщено малюнки його учнів. У серії книг «Сім чудес Тернопільщини», «Сім чудес Тернополя», «Кобзар очима юних художників», «Богдан і Лев Лепкий очима юних художників», «Замки Тернопілля», «Соломія Крушельницька. До 150-річчя з Дня народження». Можна лише уявити втіху і радість тих дітей, чиї малюнки змістовно наповнюють таке видання. 

Активна діяльність художника і педагога Богдана Федоріва належно оцінена Громадською радою Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені братів Богдана і Левка Лепких. Наприкінці минулого року за серію книг (альбомів – каталогів) його визнано лауреатом цієї престижної премії. 

Петро ГУДИМА 






 

0

0

0

0

Ви вже відреагували