Якщо на сніданок кожному українцю дати по 20 грам масла, для цього потрібно переробити 20 тисяч тонн молока і отримати 800 тонн масла. 
Тепер молокозаводи переробляють протягом року 3 млн тонн молока, а раніше 25 млн тонн. Зайдіть у торговельний заклад, відвідайте відділ молочної продукції: продуктів багато, очі «розбігаються», але корисних мало, є й шкідливі для здоров’я. І не по кишені. 

Я пам’ятаю, як наприкінці 1950-х – початку 60-х років у кожному сільському дворі була корова. До неї  ставилися з пошаною  як до годувальниці. У довоєнні і повоєнні роки корова рятувала людей від голоду. Згодом продукти молочні були доповненням до сімейного бюджету. Виділяли сіножаті для заготівлі сіна худобі, концкорми за здане державі молоко. 

Коли я починав працювати у господарстві, на молочно-товарній фермі утримували 1600 корів. На день здавали 17 тонн молока, маючи 30–40 копійок дотації за літр. За здане протягом одного дня молоко господарство могло придбати 40 тонн пального або два автомобілі чи два трактори. 
Господарство за рік виробляло 5 тис. тонн молока, загалом усі колгоспи в районі – 90 тис. тонн, утримуючи 30 тис. корів, а нині на цій території не те що корови, навіть хвоста не знайдете. 

Селянам свого часу згідно з договорами виділяли кошти на відгодівлю бичків, після того, як вага одного становила приблизно 400 кг, приймали по 2 карбованці за кг живої ваги, а після 400 кг – по 4 крб. Поєднувались інтереси держави і людей. Продукцію з приватного сектора зараховували у плани виконання виробництва продукції тваринництва. Нині все це владі не потрібно. Майже знищивши тваринництво, тобто поголів’я корів, знищують переробну галузь, тобто додану вартість. Дійшло до абсурду, в одному із сіл Кременеччини залишилося дві корови і щоб придбати молоко, треба записатися в чергу (не у Горинці, тут корів трохи більше). Гадаю, років через десять вже ніякі заклики не допоможуть, на селі тваринництво зникне як марево. 

На м’ясному ринку «правлять бал» посередники. Закупівля 1 кг яловичини коливається від 50 до 60 грн. Щоб вигодувати бичка вагою до 400 кг потрібно затратити 3,5 тонни комбікормів. Цей молодняк – великий резерв виробництва яловичини. Вихід телят навіть у колгоспах становив 90–95% на 100 корів. Проста арифметика. 600–700 тисяч телят при відгодівлі до 400 кг у живій вазі – це 240–300 тис. тонн яловичини у живій вазі. На мою думку, нам потрібно 5–6 млн корів при продуктивності у 5–6 тис. літрів надою за лактацію і вийдемо на рівень 25 млн тонн молока на рік. 

На жаль, при нинішніх негативних тенденціях у тваринництві ми не говоримо про зменшення кількості гною, який при дорожнечі на мінеральні добрива і необхідній турботі про якість українських чорноземів, є справжнім вітаміном родючості для наших полів.  

Насправді гній має значно вищу цінність, ніж покаже його аналіз на вміст азоту, фосфору та калію. Він  допомагає вивільняти поживні речовини, вже присутні в ґрунті. Отже, може відбуватися перетворення недоступних форм елементів у форми, придатні для поглинання культурою. Але це вже інша тема, а ми нині говоримо про майбутнє тваринництва. 

Аби відродити тваринницьку галузь, потрібно до десяти  років. Держава повинна надавати господарникам дотації за утримання корів і продане на переробку молоко. До того ж взяти на себе і ветеринарне обслуговування, стимулювати продаж населенню племінного поголів’я з компенсацією спеціалізованим господарствам, зняти податок для тих, хто обробляє свої паї. А ще важливо організувати роботу пунктів штучного осіменіння і надання відповідних послуг. Отоді держава буде з молоком, поле – з органікою, а селяни – з прибутком. 

Володимир НИКОНЕНКО, 
зоотехнік, заступник директора агропідприємства на Київщині у вісімдесятих-дев’яностих роках 

с. Горинка Кременецького району 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували