Тернопілля і Буковину єднає пором

"Переправа, переправа – берег лівий, берег правий" - є така пісня. А на Буковині є таке славне село Дорошівці, яке декілька років тому святкувало своє 400-ліття. Навпроти нього через річку Дністер на Тернопільщині розташоване село із поетичною назвою Зозулинці. Поєднує цих два українські села паромна переправа. Не переконаний, що усі читачі нашої газети мали змогу користуватися таким технічним засобом, як пором, що може взяти на борт декілька десятків людей, чотири легковики чи дві вантажівки.

Тож декілька слів про те, як він працює. Цікаво, що йому не потрібна ні електрика, ні бензинові чи дизельні двигуни. Усю роботу виконує течія річки Дністер. Велика металева баржа – поплавок із двома пандусами по двох протилежних боках короткими тросами приєднана до довгого та потужнішого троса, що перекинутий і міцно закорінений по двох берегах Дністра. У підводній частині порому є рухомі пластини, коли ми змінюємо їх кут нахилу до течії ріки, вона працює як головна рухома сила, що примушує пором рухатися від одного берега до іншого і навпаки.

Отак наче нескладний технічний засіб поєднує не лише два села, а і долі багатьох людей. У часи між двома світовими війнами (1920–1940 рр.) по Дністру проходив кордон поміж Румунією та Польщею, але люди переправлялися із одного берега на інший коли легально, а інколи і таємно за допомогою човнів. От і тепер, живучи в одній державі, між селами завдяки порому, а йому вже понад півстоліття, іде активний обмін. Адже найближчі мости є у Заліщиках та в селі Атаки поблизу Хотина. Зозулинці відомі своїми теплицями, овочами та розсадою. Дорошівці мають кар’єр, де добувають камінь і вже століттями виготовляють пам’ятники, блоки для будівництва.

На світлині: два товариші, що вже роками розбудовують державність України. Зліва – Василь Павельчук, будівельник за освітою, був депутатом міської ради, роками проводив газ у селах Заставнянщини, рухівець, який першим підняв жовто-блакитний прапор на мітингу у Заставній. Нині - староста церкви, що навесні завдяки і його зусиллям перейшла до ПЦУ. Справа – Іван Козак, історик, краєзнавець, письменник і поет, член Спілки слов’янських письменників України, у багатьох поколіннях закорінений в історію Зозулинців. Десятки років працював викладачем в училищі, а потім ліцеї у Заставній. Нині - на заслуженому відпочинку, цього року відзначав своє 70-річчя, але завжди готовий підставити плече для організації патріотичного заходу, як на Буковині так і на Тернопільщині. Тож нехай працює пором ще десятки років, аби служити не лише економіці двох областей, а й людському спілкуванню, єднанню наших людей, зміцненню культурних і громадських стосунків.

Ярослав ВОЛОЩУК,
спеціальний кореспондент газети «Сільський господар» на Буковині