«Таких більше немає. Таких в принципі не може бути. Такими, як ти, заборонено створюватися світом. Але ти обійшов цей світ, тебе не цікавили його закони. Ти ЖИВ своє життя, і прожив його сповна, більше за всіх. Не потрібно згадувати імені, щоб розуміти про кого мова. Тебе не цікавив статус, а лише дії, зроблені сьогодні. «Завтра буде завтра». Дякую за розуміння важливості кожної миті, дякую за сенс життя, дякую за віру в результат, якщо є лише бажання. Я не буду таким, як ти. Та й ти не хотів, щоб я тобою став колись. Ти не хотів слави, але я не питатиму твого дозволу. Вибач, впертість у мене – твоя заслуга. Дякую, Батьку!» – написав син Бориса, військовослужбовець Любко Гора, розповідає «Українська правда. Життя». 

Борис Гора народився 10 березня 1969 року. Він був любителем печер, мандрівником, гідом, майстром спорту України з водного туризму. Заснував туристичний клуб «Кристал» при «Пласті». 

Жив біля печери «Млинки» у селі Залісся на Тернопільщині, де облаштував спелеобазу. Водив екскурсії до печери, організовував сплави Дністром і гірські походи для багатьох поколінь мандрівників. Любив свій край та природу, був рідновіром. 

Цікаво, що вдома чоловік зберігав єдиний на Тернопільщині човен з очерету. Цю річ йому подарував її автор – мандрівник із Львівщини Микола Рудь, писало «Суспільне. Тернопіль». А у 2020 році Борис Гора став одним із героїв фотопроєкту Ukraїner «100 облич України». 

Бориса Гору тепло згадують його друзі та знайомі. Львівський депутат Андрій Мочурад назвав Гору «феноменом», згадавши його енергію та здатність захоплювати людей: «Це був не чоловік, а феномен. Як козацький хрест – мало зрозумілий, але той, що викликає повагу і бажання схилитись, який ніби існує століттями... Скільки в нього було енергії і запалу. Дивний дивак, що захоплював собою», – написав Мочурад. 

Львів'янин Ярослав Ільчишин згадав, як разом із Борисом Горою долав кілометри в печерах і зимових Карпатах: «Борис був ГОРОЮ у всіх проявах свого буття. Могутність, відданість переконанням, цілеспрямованість, правдивість… Кількість епітетів можна перелічувати, і вони не будуть закінчуватись», – написав Ільчишин. 

Тернополянин Олег Сеніус розповів, що познайомився з Горою у 1990 році на будівництві будинків для переселенців із Чорнобильської зони в Житомирській області: «Коли мене спитали, які у мене побажання до проживання, я зауважив, що не палю і бажано поселити мене там, де не курять. На це було питання: «Може, ще й не п'єте? Тоді Вам до Гори». Захожу у вагончик, а там сидить патлатик і манікюрними ножицями відпорює від гальмівного парашута стропи. Подивившись мовчки на це, я спитав, чи є ще одні ножиці… Так ми познайомилися. Борька, тебе не вистачатиме», – написав чоловік. 

Своїм спогадом поділився й Андрій Шкула – журналіст і місцевий депутат, який познайомився з Горою у 2008 році. Тоді Борис організував у Тернополі безкоштовні катання на катамаранах – так святкував день народження доньки Аліни й ділився радістю з іншими. Шкула тоді саме прийшов робити репортаж. 

«Але ти цейво, не кури біля нього, бо буде тобі не кльово», – попередив Дерех, який знав Бориса з Пласту. «А я шо? Я нічо. Мені ж стало цікаво, чого то я не можу покурити, де хочу, і яке то «не кльово» може бути. Прийшов, там якраз перших пасажирів всаджували. Дістав цигарку, підпалив. Та й чекаю збоку, щоб організатор звільнився, аби розпитати в нього, що до чого. Не довго я чілив. Побачив мене Борис, взяв весло, підійшов і без зайвих культурних зворотів сказав: «Ти або викинь, або веслом по плечах дам». Викинув. Та кожен би викинув – грізний чоловік. Потім не раз перетинались, спілкувались. Хороший і своєрідний. Багато доброго і важливого зробив. Велика втрата», – написав Шкула. 

А дослідниця меморіалізації Дарця Веретюк згадала Гору як людину з непростим характером: «Впертий буркун, який ненавидів і висміював будь-які мої спроби покращити своє перше благеньке туристичне спорядження, бо що це за «понти». Навіть якщо це перші, 20 років тому пошиті власноруч бахіли, аби сніг в горах не засипався в капці. Бо справдешній турист в гори має йти в джінсах і гумаках, ніяк інакше», – написала вона. 

Жінка пригадала, що Гора був категоричний у поглядах і «прикрий» чоловік, але вплинув на її характер і на їхню рідну Тернопільщину загалом: «Борис заклав фундамент туризму регіону, і вже навіть сам цей факт вивершує його понад всі оці капості і дурниці. Вони цілковито нівелюються, бо майже все своє життя і майже весь ресурс він поклав на розвиток галузі... Коли я пишу оте «майже все життя», ви вже знаєте, про що це. Бо його остачу він використав не для себе, не на спокійну тиху старість, а на нашу незалежність, на перспективу і шанс перемоги над ворогом. Віддав усе, що мав – велике життя, дуже об'ємне і насичене», – поділилася вона. 

Веретюк написала, що якби потрібно було одним словом описати, ким був Борис Гора, вона би сказала – «запеклий»: «І це добре слово, призначене винятковим, непересічним людям, дуже міцним» – додала жінка. 

Олена БАРСУКОВА, УП 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували