І його старт на новому рівні несподівано для багатьох виявився досить успішним. Після першої частини чемпіонату (друголігова першість відбуватиметься у три кола) клуб впевнено тримався в чільній трійці. А за результативністю, із 17 голами, поступається тільки лідерові – команді «Брацлав» з однойменного селища на Вінниччині.  

У грі нашого колективу приваблює атакувальний, комбінаційний стиль. Тож не випадково під час домашніх матчів «Дністра» на трибунах аншлаг. Серед палких уболівальників можна побачити багатьох відомих людей краю: аграрників Петра Іліщука з Мшанця, Степана Коціру з Коцюбинців, Валерія Гагалюка з Дзвиняча, футбольного статиста Івана Хорощака з Копичинців. Годі й казати, що підтримати улюблену команду прибувають фани  з навколишніх сіл, бо приїжджають і з Борщова, і навіть з Буковини та Прикарпаття. Як вдається команді підтримувати високий рівень гри та дарувати справжню радість своїм численним шанувальникам? Про це ведемо розмову з головним тренером «Дністра» Валерієм Іващенком та директором клубу Назаром Стратієм. 

- Валерію Володимировичу, ви як колишній професійний  футболіст і як тренер багато чого побачили, відчули, досягнули в своїй спортивній біографії. А чи легко вам було відважитися прийняти команду-дебютанта другої ліги?  
- За свою кар’єру  я вже в першості області був, в аматорах був, в першій лізі був, у прем'єр-лізі був, а в другій лізі мене ще не було (сміється). Тому треба все попробувати, щоб повноцінно вважати себе  тренером. Ці стадії треба пройти. І справді, це для мене був свого роду виклик. Але я мав розмову з колегами, які тут до мене працювали – це Володимир Краснопьоров, Шелаєв Олег, Руслан Костишин. Ми з ними тісно спілкуємося, і вони зразу сказали, що тут дуже класно. Тобто, і колектив класний, і затишно, добре працювати, приємні люди. Тому я зразу, без вагань, погодився.  

- Як ви оцінюєте старт команди?  
- Оскільки команда нова, можна сказати, що почали ми успішно. Хто би міг сказати на початку сезону, що ми так вдало дебютуємо. Але хлопці підняли планку, тому треба уже не опускати і не відступати. І ми бачимо, що всі команди уже на нас налаштовуються, по-іншому вже сприймають новачка. Можна сказати, ми вже стаємо подразником для інших команд. Тому ми бачимо, хто є хто, з усіма командами можна і треба грати на рівних. Немає ніяких таких прохідних матчів. Ну, і хлопці зростають. Ми з «Лівим берегом» уже зіграли з прем'єр-ліги у Кубку, програли, але нічого страшного нема. Допустили, можна сказати, дитячі помилки. Більше тут треба працювати з ними в психологічному плані.  

- Як ви мотивуєте команду? Бачимо, що характер у хлопців є.  
- Як буде характер, то все інше  буде докладатися, в технічному плані. Хлопці  дуже ретельно відносяться до вимог, уважно слухають, але  часу ще було для повноцінного формування команди дуже мало. Фахівці кажуть: щоб сформувалася нова команда, це потрібно до трьох років. 

- Знаємо про випадки, коли вкладають великі гроші і хочуть результати відразу. 
- Як підказує  мій досвід, великі гроші не завжди грають ту відведену їм роль. Не завжди можуть зразу дати бажані результати. Таких прикладів багато в історії футболу. Звичайно, фінансова підтримка дуже допомагає. Йдеться про відновлення спортсменів, про харчування, про інфраструктуру взагалі, де  футболісти можуть  працювати і вдосконалювати свої вміння. Повинні завжди бути умови в цьому плані. Тому   хочеться, щоб в кожному регіоні у нас були класні умови, щоб і футболісти зростали, і збірна України  поповнювалась талановитими футболістами. І за підтримки президента нашого клубу Юрія Куца  ми це намагаємось робити.  

- Пане Валерію, не можна сказати, що команда формувалася з нуля, бо чимало залишилося місцевих футболістів, які грали до цього. Але все-таки чи могли б ви когось виділити зараз, навколо кого формується, як кажуть, колектив, атмосфера і таке інше? 
- Коли я прийшов, у нас відразу були товариські зустрічі, де я переглянув велику кількість футболістів. Багато приїжджали на перегляд, всіх передивлялося, всіх, хто не дзвонив, намагалися передивитися. А зупинилися на тих, хто на той час, як я вважав, можуть допомоги нам. Але ми формували на базі кістяка, щось ламати не хотілося. Є хлопці, які заслужили грати в другій лізі. Та я запитав, якщо ви хочете ставати на професійну стежку, то уже є нові вимоги. Якщо готові, то будь ласка, а ні – потиснули руки,  побажали там удачі і все на цьому. Але багато залишилося. Той же капітан команди Тарас Червонецький, Захарків Юра, це такі основні, також Бацман Станіслав,  у нього там травми були, але вже відновився. І вони в команді дуже допомагають мені, десь хлопцям підказують. 

- Який стиль ви хочете сформувати в цій команді?  
- Стиль, який буде приносити перемогу. Якщо є перемога, всі кажуть: класна команда грає, є результат. От говорять, що гра має бути цікава. Професійний спорт — це завжди гра на результат. Якщо хочеш покращувати видовищність,  то це більше мова про юнацький спорт. Там, де ти можеш ще вчитися. Якщо на  на професійний рівень виходите, там уже на першому плані результат. Звісно, у кожного гравця є свої класні якості, і хочеться як тренеру у кожному футболісті їх виявити і реалізувати на футбольному полі, тобто знайти позицію правильну, знайти правильний той склад, щоб вони між собою вже знаходили ці зв'язки. Я переконаний: якщо буде хороша атмосфера, то це буде те середовище, де вони можуть розвиватися і показувати свої найкращі якості.  

- До речі, про атмосферу поза полем. Як вам підтримка вболівальників на стадіоні «Дністер»? 
- Ми бачимо, що дуже люблять, дуже чекали такого футболу в Заліщиках.  
Я дуже заскучав за такою атмосферою, чесно кажучи, бо перебуваючи в Києві, такого не  відчуваєш. Трохи там вболівальники перенасичені футболом. Тому нема такого ажіотажу. А тут, у західній частині України, постійно аншлаг, і хочеться тут творити такий  футбол, щоб люди  завжди ходили на стадіон, як на свято. Як сказав Валерій Васильович Лобановський, в футбол грають для вболівальників. Якщо не буде вболівальників, це як в театрі – для кого ми тоді граємо? Тому хочеться, щоб і вболівальники підтримували нас постійно. Не лише тоді, коли все гарно, а коли всяке буває, це ж футбол.  
Я з Дулубом у Тернополі у «Ниві» працював. Була «Буковина», приїжджало «Динамо». Я давно такого не бачив - все забито. Просто класна атмосфера. Чого, я кажу, в Києві не побачиш, на жаль. Тому хочеться, щоб тут будувалися стадіони, будувалася інфраструктура. А народ тут любить футбол, і я впевнений, що будуть люди  і надалі приходити, вболівати і дарувати нам ту атмосферу.  

- Турнірний шлях тривалий. Оце тільки перше коло завершилося.  В кінці сезону які місця, лінії, ви вважаєте, треба було б підсилювати? Які проблеми вирішувати? 
- Бачимо, що от взяти статистику, ми дуже багато забиваємо. Це класно.  
Тобто в цьому напрямку ніби нема питань, ми це робимо. Але проблема — ми і багато пропускаємо. Є  проблеми в захисті, зі стандартів нам забивають, тому цю ланку хотілось би вдосконалити і побудувати більш надійно. Є прості, дитячі, можна сказати, помилки. Але над цим працюємо. По-моєму, це Луческу сказав, що якщо хочеш вигравати чемпіонат, то повинен у тебе бути захист на першому місці. Тільки команда з класним захистом стає чемпіоном, бо попереду ти завжди можеш змоделювати щось, придумати, імпровізувати. Там вже творчість іде, а ззаду тут повинна бути дисципліна і порядок.  

- Судячи з вашого настрою, Валерію Володимировичу, ви не на один сезон пришвартувалися до берегів Дністра. І хочеться щоб ви відчували справжню підтримку тих, від кого залежить життя, будні, вирішення проблем і успіхи команди. Вам працювати над своїм, а тим, хто підтримує, хто творить цю атмосферу, хто творить інфраструктуру, їм треба також професійно підходити до справи.  
А це ніби своєрідний пас на хід вам, Назаре Ярославовичу, як директорові клубу. 
- Спочатку хочу сказати про підтримку команди з боку влади. Наш клуб орендує міський стадіон.  Тому добре, що влада громади посприяла встановленню електронного табло, звели належну огорожу, здійснили внутрішні ремонти. Так, це влада взяла на себе. Ми зустрічалися з міським головою Іваном Петровичем Дроздом,  зустрічалися з агрономом, і є домовленість, що ми  з в цьому році закладемо полив поля. Надіємось, що так і буде, щоби якість поля трошки покращити. 
Зараз ми хочемо більше розвивати своє. Президент нашого клубу Юрій Іванович Куц хоче зробити власну базу, де би хлопці мали можливість відновлюватися. Щоб ми мали своє стабільне місце, де футболісти могли б проживати, харчуватися, бо це все в професійному футболі дуже важливо. Зараз президент клубу бере в оренду футбольний стадіон у Добровлянах, вже є там домовленості деякі. Ну це так наперед скажемо: хочеться там зробити таку базу, щоб розвивати клуб. Адже, щоб піднімати  команду, потрібно розвивати ще й клуб, щоб було все навколишнє середовище навколо команди.  
Щоб паралельно йшли справи між клубом і командою. Свого часу, ще в аматорах, клуб обганяв команду. Президент клубу зразу захотів офіс, всяке екіпірування, потім автобус великий, комфортабельний. А команда почала в результатах трішки відставати від клубу. Тепер вже, знаєте, в нас так виходить, що  вже десь команда обганяє клуб, і ми мусимо матеріально доганяти. 

- У чому саме? 
- Хотілось би розширити штат, розумієте, потрібні нам і масажист, і реабілітолог. Але мабуть у першу чергу - помічник тренера. Потрібен також тренер воротарів.  Бо  в нас зараз один тренер, він за все - за все відповідає. Поки що важко десь і нашому президенту, він наразі один-єдиний, як то кажуть, спонсор або меценат, який утримує команду за власні кошти. І ще в такий непростий час, в час війни, коли він допомагає ЗСУ і нас старається всіма силами підтримати. Дав би Бог, щоби  появилися ще меценати, відповідно, було би трошки легше. Тоді можна буде впевненіше рухатися далі, думати про перспективу. 

- Пане Назаре, але міцна перспектива – це коли підростає надійна зміна. 
- У нас від початку функціонує дитячий футбол. На даний момент ми маємо  чотири вікові категорії. В двох вікових категоріях по дві групи. Маємо два дитячих тренери. З 1 жовтня вже працює третій дитячий наставник у нас в клубі. Діти є учасниками різних турнірів  і зараз грають у дитячо-юнацькій футбольній лізі Тернопільської області. Наприклад, зараз команда U-15 - це в нас найстарша група -  в ДЮФЛ йдуть на першому місці в своїй зоні. Дуже важливо, що діти бачать дорослу команду, є до кого тягнутися. Ну, і поповнення в групи легше набирати. А  від президента клубу для них повне забезпечення: там  форма одна, форма інша, тренувальні костюми, ну, і м'ячі відповідно для тренувань є.  

- І все ж: які завдання на на найближчий час ставите перед командою?  
- Президент поставив завдання увійти  у фінал другої ліги, тобто в стикові матчі. У будь-якому випадку будемо намагатися, щоб психологія переможців завжди в команді була присутня.  

Михайло ЗУБИК 

На світлинах: (основній) головний тренер «Дністра» Валерій Іващенко; директор клубу Назар Стратій; команда «Дністер»
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували