Слізна система вже не встигає відводити їх через маленькі слізні канали біля внутрішнього кутика ока, тому сльози переливаються через край повік і течуть по щоках. Цікаво, що емоційні сльози трохи відрізняються від сліз, які зʼявляються, наприклад, коли ми ріжемо цибулю. Організм використовує їх не тільки для захисту очей, а й як частину своєї реакції на сильні емоції. Тобто, дуже просто: мозок отримує сильний емоційний сигнал і слізні залози починають працювати активніше, сліз стає більше, ніж можуть відвести слізні канали, тому вони течуть по обличчю.  

Сльози містять солі та мінерали, зокрема, натрій і хлориди. Саме вони надають сльозам солоного смаку. Сльози за складом схожі на дуже слабкий розчин морської води, але, звичайно, значно менш солоні. У них також є вода, білки, жири, ферменти та інші речовини, які захищають і живлять поверхню ока. До речі, сіль у сльозах має важливу роль: вона допомагає підтримувати правильний баланс рідини навколо клітин ока та захищає його від мікроорганізмів. 

А от що стосується дитячого плачу, тут трохи інша ситуація, мабуть, найправильніша. До діток, звісно, можна грайливо звертатися, навіть гарним віршиком, чи примовкою. Наприклад, коли ви кажете: «Не плач, принесе киця калач», дитина може перестати плакати з кількох причин: вона чує знайомий голос і відчуває безпеку. Спокійна інтонація дорослого допомагає нервовій системі дитини заспокоїтися,  переключається увага. Дитина щойно була зосереджена на болю, страху чи образі, а тут зʼявляється цікава «киця», яка щось принесе. Її увага переходить від неприємного до нового образу. Працює очікування чогось хорошого. «Калач» – це приємний і зрозумілий для дитини образ. Вона починає думати не про плач, а про те, що буде далі. Дитина відчуває, що дорослий поруч і все добре. Для маленької дитини це особливо важливо. Іноді їй потрібно не стільки припинити плакати, скільки відчути: «Мене почули, я не сама, мене захистять».  

Це фактично маленький народний спосіб переключити дитячі емоції. Для  дитини це звучить майже як коротенька колискова або чарівна примовка. Ритмічні слова й повторення самі собою можуть заспокоювати. Але є одна важлива річ: якщо дитина плаче через сильний біль, страх або справжню образу, краще спочатку її пожаліти: «Я бачу, тобі боляче. Я тут, усе добре», а вже потім додати веселу примовку. Тоді ми не просто змушуємо дитину замовкнути, а допомагаємо їй пережити емоцію. А якщо ще розповісти коротенький віршик, дитина зовсім перестане плакати. 

Підготувала Ольга КОТУЛЬСЬКА 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували