Москва - імперія, яка століттями намагається довести, що України не існує, а сьогодні веде проти нас повномасштабну геноцидну війну: ракетами, шахедами, терором і масовими вбивствами. 

Український провінціалізм - вічне бажання дивитися на себе чужими очима, сумніватися у власній суб’єктності, чекати, що хтось великий вирішить нашу долю за нас, постійно шукати провину передусім у собі й займатися колективним віктімблеймінгом: може, ми самі щось не так зробили, може, недостатньо поступилися, може, якби не дратували росію, вона б нас не вбивала… 

І, нарешті, Кочубеївщина - готовність у внутрішній українській боротьбі спертися на зовнішню силу, так сильно хотіти знищити свого політичного опонента, що вже не помічати, як твої слова й аргументи починають працювати на користь ворога. І саме її в усій красі ми вже бачили у 2019-му: коли бажання будь-якою ціною позбутися Порошенка для частини суспільства чудово поєдналося з ілюзією, що з росією просто треба «домовитися». 

Саме через цю оптику варто подивитися на чергові «висери» Гончаренка, Терехова, Гетманцева та решти «миротворців», які зливаються в один хор із батальйонами російських ботів та українських корисних ідіотів у соцмережах: «треба домовлятися на будь-яких умовах», «нема кому/за що воювати», «нам нужєн мір» тощо. 

Важливо розуміти: це не просто розмови під час війни. Сучасна війна давно ведеться не лише за території, а й за те, що відбувається в головах людей (як писала Забужко, бомбардуванню міст передує бомбардування мізків!). Інформаційна і когнітивна війна саме так і працює: переконати суспільство, що опір безглуздий, що ми слабкі, що все втрачено, що далі буде тільки гірше і що будь-яке припинення війни краще за боротьбу. Коли ці тези достатньо довго повторюють не російські пропагандисти, а українські політики, лідери думок і так звані звичайні люди, вони не стають менш небезпечними. Вони послаблюють нас і посилюють ворога, бо руйнують саме те, чого росія не змогла зламати силою: нашу здатність і готовність чинити опір. 

І тому дуже важливо, що сьогодні є потужна спільнота українських голосів, яка цьому протистоїть, пояснює, називає речі своїми іменами, не дає капітуляцію продати під красивою етикеткою «миру». 

Цього, на жаль, дуже бракувало у 2019 році. Хоча, зрозуміло, що усе це нам дається важко, коли надто багато українців радше послухають популістичні обіцянки влади чи «миротворчі» істерики Гончаренка, Терехова або Гетманцева, навіть не поцікавившись, хто такий Шевельов. 

Бо давайте не забувати: нинішній президент прийшов до влади, зокрема, на величезному суспільному запиті на закінчення війни й обіцянці домовлятися там, де «не зміг» попередник. І зараз частина політиків знову дуже добре бачить цей електоральний запит і намагається на ньому виїхати. Той самий запит на просте рішення складної проблеми: «просто перестати стріляти», «домовитися десь посередині», «говорити хоч із чортом лисим»… І знову поруч із цим хором російські боти та цілком реальні українці кричать: «Миру! Миру!», часто навіть не усвідомлюючи, що мир на умовах агресора означає не порятунок від смерті, а лише іншу форму російського насильства. 

Саме тому Шевельов попереджав не лише про Москву! Він попереджав про нас самих. Про те, що зовнішній ворог стає набагато сильнішим, коли знаходить усередині країни провінціалізм, готовність звинувачувати себе і Кочубеївщину, яка заради внутрішньої боротьби відчиняє йому двері. 

Закінчу цей допис анекдотом, який дуже слушно навів Віталій Портников стосовно всіх цих нескінченних волань про те, що треба лише захотіти миру й «домовитися»: «Зібралися якось британські фермери й вирішили, що одному з них треба одружитися з британською королевою. Довго його вмовляли: мовляв, це ж чудова партія, королева, палац, статус. Фермер довго відмовлявся, але зрештою погодився. І всі з полегшенням: 
— Ну от і чудово! Тепер залишилося тільки вмовити британську королеву»... 

От приблизно так само виглядають усі ці плани та мрії «просто домовитися». Залишилося тільки вмовити росію, щоб вона більше не хотіла нас знищити. 

Оксана БАЙЛО

Із соціальних мереж 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували