– Юрію Романовичу, п’ятий рік війни, а селяни невпинно продовжують забезпечувати державу продовольством. Розкажіть про початок жнив: що зібрали, що збираєте, які плани на межі нинішнього клопітного дня? 

– Аграрний бізнес під час війни – це подвиг нічим не менший, ніж на передовій: з усіма ризиками, непередбачуваностями. Ми завжди стараємося якомога краще підготуватися, аби мати змогу зібрати гарний урожай. Але, на жаль, скільки б ти не старався, природа вносить корективи. Не обійшлося без них і цього року. Вчасні посіви, доглянуті, підживлені, захищені… А останньої миті високі температури у поєднанні з критичністю опадів зіграли з нами злий жарт – ми недоотримаємо запланований урожай пшениці ультрараннього сорту Бодічек, бо його просто підпалило. Зональні опади сприяли окремим сусідам, але не нам. Тобто пшениці буде менше, ніж минулого року. Але тішить ячмінь, якого збираємо більше.  

Розраховували і на високий урожай озимої пшениці, але той сорт, який уже зібрали, не дав очікуваного результату. Побачимо, що покажуть середньо-пізні сорти Реформ, Депот і Батерфляй, які відрізняються високою якістю зерна та чудовим потенціалом врожайності. Хоча насправді надії мало, бо вони ще більше запалені. 

– А скільки і яких зернових культур маєте у сівозміні? 

– Ячменю – 130 га, озимої пшениці – майже 800 га, озимого ріпаку –  приблизно 600 га. Виглядає ріпак непогано і якщо сприятиме погода, то ми через 2–3 дні розпочнемо і його збирання. Але не знаємо поки що як відіб’ються погодні «гойдалки» на врожайності ріпаку та на масі 1000 насінин. Віримо у краще, хоча знаємо, що в умовах високих температур без опадів порушуються фізіологічні процеси в рослині, а це призводить до низки негативних наслідків: пришвидшується дозрівання, тобто рослина намагається завершити життєвий цикл швидше. Через це налив зерна відбувається форсовано, поживні речовини не встигають повноцінно накопичитися, а саме насіння формується дрібним і кволим. Різкий тепловий стрес не лише зменшує загальну масу зерна, але й знижує відсотковий вміст олії в ріпаку… Але ми поки що не робимо з цього жодної проблеми, адже з природою не посперечаєшся і не домовишся. Рухаємося далі та працюємо на майбутнє і на перемогу. 

– Які ще бачите відмінності між минулорічними жнивами і цьогорічними? Наскільки складніше стало працювати «Агрону»? 

– Ризикну відповісти за багатьох трудівників села, бо майже всі стикнулися з тим, що на сьогоднішні жнива наші затрати виросли буквально на все: пальне, добрива, засоби захисту, техніку… Лише наша продукція впала в ціні. Коли ячмінь минулого року продавали від 9,5–10 тис. грн за тонну, то тепер – до 8 тис. Коли пшениця третього класу минулого року стартувала з 10 тис. за тонну, то буквально вчора за пшеницю такої ж якості вже пропонували 8300 грн. Уявіть собі – затрати зросли, а ціни – впали… Ми вже це проходили, коли в 2022–23 роках працювали у великий збиток. І нинішній рік не є винятком. 

Та найобразливіше, що в багатьох ситуаціях заручниками стають саме аграрії. І якщо розібратися, проаналізувати, що світові ринкові ціни ростуть, а всередині держави – падають, то постає питання, хто винен. Багато господарств мають зобов’язання по кредитах, товарних кредитах, а переробників і трейдерів хвилюють лише власні прибутки. Мовляв, нікуди аграрії не дінуться і віддадуть продукцію за тими цінами, які їм запропонують. Усі знають про такі зловживання, але ситуація залишається безконтрольною і безкарною. Ми говоримо про це, але нічого конкретного зробити не можемо. Всі учасники виробничого процесу закладають ризики, але в кінцевому підсумку – за рахунок аграрія, виробника, селянина. Це наш біль і багато можна про це говорити, але знаю, що мусимо адаптуватися під конкретні умови, аби вижити: бомблять – а ми сіємо, палять – а ми збираємо! Не кожен це розуміє. І нинішній рік не є винятком. Але така логіка закладена в роботящих аграрних душах і серцях… І, зрештою, така аграрна доля: посіяли – мусимо зібрати, а зібрали – мусимо посіяти знову, завжди адаптовуємося до труднощів і завжди маємо надію на краще.  

– Щоразу уряд ускладнює умови бронювання… Чи відчуваєте проблему з кадрами? 

– Ми чим раз, то більше відчуваємо цю проблему. І коли я думаю над нею, то чомусь переконуюся, що ситуацію часом ускладнюють спеціально, аби на цьому робити бізнес. Під час війни… По-перше, обезкровлюють компанії, підприємства, які працюють на економіку, сплачують податки, забезпечують продовольством армію і державу… По-друге, створюються умови, коли молоді люди змушені ховатися, сидіти по хатах і з них толку нема ніде – ні на фронті, ні на виробництві. Кому від цього добре? Складається враження, що у високопосадовців просто нема бажання розвʼязати ці проблеми і ще більше не розбурхувати той нарід. За високі посади доводиться платити кров’ю та смертями. І ніхто не зважає на трудівників села, на їхню думку, хоча завтра через неправильні рішення держава може залишитися без хліба. Вибачте за емоційність, але в такій ситуації живе багато українських аграріїв. 

– Усе правильно, бо те, що кажете, болить. Але хоч трохи позитиву в тому, що попри все Ви залишаєтеся оптимістом – «Іно праця відволікає від прикрих думок і додає хіті до життя»… 

– Так, ми справді залишаємося працьовитими оптимістами й обов’язково здолаємо і зовнішнього ворога, і внутрішніх. 

Василь ТОМИН 

Світлини Ярослава СТАРЕПРАВА 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували