Цілющі сірководневі води, лікувальні торфові грязі та унікальний мікроклімат заклали фундамент для розвитку курорту, а згодом – і для створення Микулинецької обласної фізіотерапевтичної лікарні реабілітації. Нині це один із провідних закладів України, де унікальні природні чинники не просто доповнюють, а працюють у тісній синергії з методами сучасної доказової медицини. 

Історія лікарні розпочалася у 1967 році. За десятиліття вона пройшла шлях від класичної водогрязелікарні до інноваційного центру фізичної реабілітації. Нині заклад впевнено відповідає на виклики часу, працюючи за пакетами Програми медичних гарантій НСЗУ. Тут надають стаціонарну та амбулаторну допомогу дорослим і дітям, а також проводять реабілітацію немовлят, які народилися передчасно. Постійний розвиток дав змогу розширити послуги: тепер у Микулинцях доступна сучасна стоматологічна допомога, що є критично важливим для захисників і захисниць України. Проте найбільше багатство лікарні – це не лише її ресурси, а люди, які щодня наповнюють ці стіни знаннями, турботою та співчуттям. 

150 сходинок до перемоги над болем 

У реабілітації результат залежить не лише від обладнання, а від стратегії відновлення. У лікарні працюють шість міждисциплінарних команд. До їхнього складу входять лікарі фізичної медицини, терапевти, ерготерапевти, психологи та медичні сестри. Це єдиний механізм, де кожен бачить у пацієнті не статистичну картку, а людину з її мріями та болем.  

Особливе місце в роботі закладу займає реабілітація військових. Щороку тут відновлюються до двох тисяч захисників, і за цими цифрами – сотні врятованих доль. За словами генерального директора, заслуженого лікаря України Зіновія Ясеника, заклад посідає друге місце в області за обсягами реабілітації військовослужбовців. Проте для медиків найголовніше – це особисті перемоги їхніх підопічних. 

Один із ветеранів, який проходив відновлення після важкої ампутації, згадує: «Після протезування я заново вчився ходити. Кожен рух давався з болем. Під час реабілітації я порахував кількість сходинок у парку перед лікарнею – їх рівно 150. Для когось це звичайна прогулянка, а для мене вони стали символом шляху до себе. Я долав їх крок за кроком, день за днем. Тут мене навчили не просто ходити на протезі – тут мені повернули віру. Медики були поруч, підтримували й щиро раділи кожному моєму успіху більше, ніж я сам». 
Саме заради таких моментів люди у білих халатах щодня виходять на роботу. Довіра до закладу настільки велика, що запис на послуги ведеться на місяці вперед, а пацієнти їдуть сюди з усіх куточків України. 

Відповідальність за майбутнє та вірність обовʼязку 

Для колективу Микулинецької лікарні допомога армії стала частиною професійної етики. Від початку повномасштабного вторгнення заклад активно підтримує Збройні сили України не лише медичними послугами. Військовим було передано допомоги на суму понад 24 мільйони гривень: від безпілотників і генераторів до дороговартісного обладнання. Для керівника та кожного працівника це не благодійність, а громадянська позиція та вдячність тим, хто тримає фронт. 

Попереду у закладу великі плани, спрямовані на те, щоби зробити допомогу ще якіснішою. Це і розширення команди професіоналів, і створення нових майданчиків для фізичного відновлення. Одним із ключових проєктів є будівництво стаціонарного реабілітаційного басейну. Також команда працює над реставрацією історичного корпусу – пам’ятки архітектури, яка має стати окрасою сучасного медичного центру. 

Генеральний директор Зіновій Ясеник зазначає:«Наш найбільший здобуток – це люди. Колектив, який постійно навчається, опановує нові методики й щиро вболіває за кожного пацієнта. Ми пишаємося тим, що поєднуємо силу природи Микулинців із науковим підходом. Ми розвиватимемося й надалі, щоби кожен, хто переступає наш поріг, отримував не лише медичну допомогу, а й віру у власні сили». 

Напередодні професійних свят чи у будні варто пам’ятати: за кожною історією одужання стоїть щоденна, часто непомітна, але жертовна праця. Лікарі, медсестри, санітари – кожен із них є частиною великої справи. Бути медиком – це покликання, що вимагає залізної витримки, глибоких знань і, головне, великого серця.  

Лариса РОМАНІВ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували