Як пише УНІАН з посиланням на  Interesting Engineering, «це змінює наше уявлення про ранню еволюцію хребетних», – зазначив співавтор дослідження, професор макроеволюції з University of Bristol Якоб Вінтер. За його словами, предки людини були візуально розвиненими істотами, які орієнтувалися в небезпечному світі. 

Йдеться, що історія людства сягає мільйонів років у минуле – до безщелепних риб, відомих як Myllokunmingia (міллокунмінгії). Більшість сучасних хребетних, включно з людиною, мають два ока. Проте ці давні істоти були винятком із правила. Вони жили в кембрійський період – епоху, коли в океанах почали з’являтися великі хижаки (від 541 до 485,4 мільйона років тому). Для невеликих м’якотілих хребетних це означало постійну загрозу. 

«У такому середовищі чотири ока могли забезпечити ширше поле зору, що було критично важливим для уникнення хижаків», – пояснив Вінтер. 
Дослідники вивчили детально збережені скам’янілості двох видів – Haikouichthys ercaicunensis та ще одного, поки що не названого представника міллокунмінгій, знайдених у відомих відкладеннях Ченцзян на півдні Китаю. Вони виявили по два великих ока з обох боків голови та ще два менші – посередині. 

Як зазначають дослідники, м’які тканини, зокрема очі, надзвичайно рідко зберігаються у викопному стані. Знайти одразу чотири – велика удача для науковців. Команда використала потужні мікроскопи та хімічний аналіз, аби підтвердити наявність очей і дослідити їхню будову. 

Керівник дослідження, професор палеобіології з Юньнанського університету Пейюн Конг (Peiyun Cong), розповів, що спершу науковці вивчали анатомію великих очей, але були здивовані, виявивши між ними ще два менших, повністю функціональних органи зору. 

«Побачити це було неймовірно захопливо», – зазначив він. 

Два менші ока мали круглу форму, світлочутливі пігменти та кришталики, здатні формувати зображення – так само, як і великі очі. Це відкриття допомагає заповнити прогалину між давньою анатомією та сучасною біологією. 

У деяких сучасних рептилій, амфібій і риб досі зберігся так званий «третій», або тім’яний орган зору, що реагує на світло. У людини ж ця структура еволюціонувала в шишкоподібну залозу. Розташована глибоко в мозку, вона пов’язана з регуляцією сну: виробляє мелатонін у людей та більшості інших хребетних. Однак пів мільярда років тому її предок допомагав міллокунмінгіям уникати хижаків. 

«Ми бачимо, що шишкоподібні органи спочатку були повноцінними очима, які формували зображення. Лише згодом у процесі еволюції вони зменшилися, втратили зорову функцію й набули сучасної ролі – регуляції сну», – пояснив Конг. 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували