У Центральній і Східній Україні, жителі якої здебільшого відвідують храми ПЦУ – це «Масниці», «Масляна», за аналогом із російською «Масленницей». Жителі Великої України в цей час фестивалять і їдять млинці, які печуть щодня з понеділка до неділі. Натомість у Західній Україні немає традиції випікати млинці. Сиропусний тиждень має також ще одну назву: Бабський – впродовж всього терміну чоловіки повинні слухатися жінок і витримувати їхні збиткування. 

Серед традиційних українських обрядів Масниці, які вже відійшли в минувшину, осібне місце належало унікальному як за формою, так і символікою звичаю під назвою «Волочити колодку». Це дійство було характерніше для Волині та Сходу України. Компанія заміжніх жінок збиралася у когось вдома, готувала пишне застілля й обов’язково приносила поліно, палицю чи якусь іншу деревину. Дерево прикрашали стрічками і йшли з ним по домівках неодружених хлопців чи дівчат. На хлопців, які не встигли оженитися, чекала «жіноча кара» – Колодій. Кого заставали вдома, то прив’язували йому до ноги деревинку й змушували тягти її за собою – «волочити колоду». Переважно це робили жінки, перев’язуючи хустиною чоловіків, за що останні мали відкупитися могоричем. У такий спосіб вони «карали» тих, хто вчасно не одружився чи не вийшов заміж. Насправді це було символічне осудження, яке сприймали як жарт. 

Я ж хочу поділитися  спогадами-враженнями з далеких 50-х літ минулого століття про те, як відзначали Запусти в моєму рідному селі Гаї-Розтоцькі, що на Залозеччині. Адже передостаннього Сиропусного тижня, перед Великим постом, а це було зазвичай в суботу, гаївчани також збиралися на гуляння по хатах до сусідів, родичів, сватів, кумів, щоб наспіватися, натанцюватися, навеселитися. У селі були свої музики, навіть духова (дута) оркестра, без якої жодні Запусти не обходилися. Молодь села також робила в складчину свої вечорниці і збиралася окремо. 

Останні два тижні перед постом гаївчани переставали споживати м’ясні страви. А в Сиропусний тиждень вживали тільки молочні продукти. На повне «вегетаріанство» переходили після неділі Всепрощення. Звичайно ж, таке довге говіння вимагало «нагулятись» перед тим, як у нього вступати. Саме тому і відбувалися запусти – час, коли люди перед довгим постом веселилися востаннє. Обряду «волочити колодку» в Гаях-Розтоцьких, як і в інших селах, у Галичині не було. 

На Крутяках (хутірець за пів кілометра від Гаїв-Розтоцьких), запусти проводили також окремо. Збиралися в нашій хаті, яка була велика, простора, та ще й під бляхою. До гостин заздалегідь готувалися. Все робили в складчину. Сусіди приносили продукти, хто що міг: яйця, сир, сметану, капусту. Тоді разом пекли пиріжки, варили вареники з сиром, готували голубці. Був сміх, радість, веселощі. Не обходилося, звичайно, і без горілки – самогону. А коли вже наставав піст, то село завмирало, люди сходилися тільки на молитву і впродовж сорока днів уже не було ніяких розваг. 

За радянських часів традицію Масниці культивували на державному рівні і своєрідно, «по-радянськи», заохочуючи проводити цей день за російським сценарієм – з млинцями. Масляницю на московський копил до здобуття Україною незалежності активно пропагували і святкували у східних, центральних та південних областях України.  

Як бачимо, наші традиції місцями плутаються, тож, якщо ми хочемо їх відновлювати – то треба робити це без перебирання російських «слідів» і підміни понять. Цьому є пояснення: ми маємо постколоніальну культуру, різні наші території пережили дві імперії, тоталітарну радянську державу. Впродовж тривалого часу робили усе, щоб нівелювати наші звичаї, обряди. І хоча українська культура давня, проте у плані самоусвідомлення вона дуже молода. Плутанина між святами могла виникнути і через схожі назви, бо Масляниця походить від російського слова «масло», тобто олія, на якій і готують млинці, а українська назва Масниця – від слова масний, тобто жирний.  

Прообразом, слабким відбитком Масниці чи Масляної з радянським «душком» можна би назвати чи не щорічні Свята Зими, які відбувалися за радянської доби в обласних і районних центрах України. Винятком не був тоді і Тернопіль. Зимове дійство у нашому місті відбувалося зазвича у парку Національного відродження або на набережній та акваторії тернопільського ставу, у зоні парку Тараса Шевченка. Святкування не обходилося без традиційного ярмарку, на якому місцеві чи приїжджі підприємці торгували вишивкою, різьбою по дереву, іншими товарами ручної роботи. Продавали різноманітні продукти харчування та частували тернополян млинцями, пиріжками, шашликами тощо. Ну і, звичайно, не обходилося без зігрівальних, міцніших за чай чи каву, напоїв. 

Запусти, чи Масниця, – це тиждень, що закінчується Прощеною неділею. Він передує Великому посту, який триватиме 7 тижнів. Цього дня прийнято їсти вареники, адже, за народною приказкою, на Прощену неділю «і бусурмени вареники їдять». Цього дня кожен повинен забути про зроблену йому кривду, а також попросити пробачення в усіх, кого образив, щоб розпочати піст із чистим серцем.  

Період перед Великим постом для християн дуже особливий, саме тому у церквах читають притчі про митаря та фарисея, про блудного сина, історії про покаяння. Церква нагадує людям, що за гріхи настане розплата, а основними шляхами, через які людина може спастися, є молитва, милостиня та піст. А оскільки Великдень є рухомим святом, то Масниці-Запусти не випадають щороку не одного і того самого дня. 

На закінчення скажу таке: Запусти, чи Масляна, – це справді добра практика, виплекана віками, яка допомагала людям добре і благоговійно ввійти у Великий піст. Тому і нині варто дотримуватися цієї традиції, але дотримуватись, так би мовити, «за призначенням». Тобто справді сприймати веселість, хорошу забаву і смачні страви як такі, що допомагають нам гідно приготуватися до благодатного часу посту. Згідно із церковним календарем, у 2026 році в Україні Сиропусний тиждень триває з 16 по 22 лютого. 

Григорій ЖУК 
м. Тернопіль 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували