Микола Даньо має в обробітку 70 гектарів, фермерською справою зайнявся у 1998 році, коли у Хом’яківці на Чортківщині (нині – Білобожницька громада) розпаювали землі колишнього колгоспу і  кілька місцевих мешканців віддали йому в оренду свої земельні наділи. У штаті один працівник, під час сезонних робіт доводиться ще наймати людей. А от щодо техніки, то, на думку Миколи Володимировича, для невеликих господарств брати її в оренду нерентабельно, у роботі треба покладатися на власні ресурси, на себе і вірних друзів. У селі Косів  понад 15 фермерів, які мають в обробітку по 20–40 гектарів землі, отож взаємовиручка тут є визначальною. Одним із таких вірних друзів є Ігор Феник - порядна людина, яка готова прийти на допомогу іншим.

У розмові з паном Миколою ми згадали минулорічну весну. Додала вона аграріям чимало клопотів. Похолодання, навіть приморозки, обмаль вологи під час посівної компанії. Площу, яка була раніше під кукурудзою, Микола Володимирович зорав, глибоко зрихлюючи ґрунт і тим самим «відсік» вологу, посіяна соя на 12 гектарах не зійшла, довелося пересівати, як наслідок, пізні сходи рослин не дали стиглості, додалася осіння негода, тому соя донині у полі. Подібна ситуація і в інших фермерів, загалом поблизу села не зібрано цю культуру зі 150 гектарів. 

Микола Даньо переконаний: потрібно сіяти ранні або середньостиглі сорти, але в роботі просто неба буває по-різному, на чомусь є прибуток, на чомусь втрачаєш і все неможливо передбачити. Цього року він обрав для посіву сої сорт Ментор, який можна збирати вже у середині вересня. З насінням у фермерському господарстві експериментують, спершу висівають на 3–4 гектарах, спостерігають, як воно «поводиться». Скажімо, торік сіяли хороший гібрид кукурудзи, придбаний у київської компанії «Анастасія», однак на час збирання вологість у неї зашкалювала. Тому-то залишилося ще 14 гектарів, де «зимує» кукурудза. Поблизу лісового масиву качанисту зібрали, бо інакше впродовж зими нею могли б скористатися дикі тварини, а тільки не буде снігового покриву, молотитимуть сою і кукурудзу. Низькі температури їм не шкодять. 

Стосовно погодних умов Микола Володимирович жартує: «Добре, що людям не вдається керувати погодою, все одно всім би не вгодили. Це – виклики сільського господарства, до цього треба звикати, пристосовуватися. Для нас головне, щоби нечисть (російський агресор) вступилася із нашої землі, щоби настав мир і спокій в Україні». 

У Європі фермер пише бізнес-план, який є основою для одержання кредиту під два відсотки. У нас про таке сільгоспвиробники можуть поки що мріяти. Цікавлюся у пана Миколи цією темою. З його слів, кредитів не бере, розраховує на друзів, на їхню допомогу, бо без цього нині важко. Торік чимало ресурсів використав для потрібних справ: перекрив фермське приміщення, придбане три роки тому, облаштував там два складських ангари площею тисячу кв. м., у ще одному фермському приміщенні планує утримувати поголів’я свиней, покладено 1,5 тис. кв. м бруківки, придбано зерносушарку, правда, ще теплогенератор потрібно підготувати для роботи. Один знайомий переслав Миколі Володимировичу відео, в якому показано, що спалюючи до десяти складометрів деревини,  можна висушити 100 тонн зерна кукурудзи. Це недорого й ефективно.  

І ще про європейське господарювання. Свого часу Микола Даньо кілька років працював у Чехії. Згадуючи про відносини між державою і фермерами, зауважує, що там влада надавала їм насіння, гарантії, де восени можна здати зібраний урожай, а також завчасну ціну на нього. Тобто фермер чітко знає, що він отримає за свою працю. У нас про таке можна лише помріяти. А ще відчувається нестача кваліфікованих кадрів, та й не всі можуть взяти їх на роботу, платити гідну зарплату. Непродумана мобілізація призводить до того, що люди бояться з дому виходити, складається враження, що держава турбується лише про держслужбовців, вибрані категорії людей, які почуваються безпечно, зокрема, у Буковелі, а інші мають сповняти свій громадянський обов’язок. 

…Дрібні фермери – це основа сільського господарства, у світі вони виробляють 35 відсотків продовольства. В  Україні нині фермери переживають непрості часи: війна, брак обігових коштів, дефіцит виробничих і трудових ресурсів, але попри все працюють, розвивають господарку і не втрачають надії. 

Петро ГУДИМА 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували