Як повідомляє сторінка «Якісне Будівництво», наші пращури не мали дипломів архітекторів, не знали про коефіцієнти тепловтрат, але мали дещо важливіше - вікову мудрість виживання: «Уявіть собі зиму сто років тому: газу немає, утеплювачів немає, є лише піч і дрова, які треба тяжко заготовити. Тепло - це золото». І ось тут вмикалася «інженерія» старої хати: 

Битва за тепло 
Закони фізики невблаганні: тепле повітря завжди піднімається вгору, під стелю. Якби двері були високими, як зараз, то при кожному відкриванні ця «теплова подушка» миттєво вилітала б надвір. Низький одвірок працював як кришка термоса - він тримав найгарячіше повітря всередині. 

Високий поріг - це гребля 
Знизу завжди тягне холодом. Відкриваєш двері - і крижаний вітер стелиться по підлозі. Але високий поріг (а він часом був по коліна!) ставав нездоланною стіною для цього холоду. Він відсікав протяг. А ще - не пускав до хати воду під час злив чи танення снігу. 

Безпека понад усе... 
Був у цьому і суворий розрахунок. У хату не можна було увірватися з розгону. Чи то непроханий гість, чи ворог - кожен мусив зупинитися, високо підняти ногу і схилити голову. У цей момент людина стає беззахисною, вона не бачить, що всередині. Це давало господареві дорогоцінну секунду на реакцію. 

…І повага 
І звісно, душа. Входячи в дім, ти волею-неволею кланявся. Кланявся образам на покуті, кланявся господарям, кланявся самому духу цього дому. Тож старі низькі двері - це не про низький зріст предків. Це про геніальну систему клімат-контролю і безпеки, створену з глини та дерева. Вони будували не просто стіни. Вони будували фортецю, яка берегла тепло і життя родини. 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували