14 травня 1920 року в Романівці на Теребовлянщині у родині Музиків народилася дівчинка Євгенія-Анна, яку світ знає під іменем Слава Стецько. Таке ймення їй дав  Ярослав Стецько, коли в 1945 році Євгенія-Анна опікувалася ним (пораненим) у шпиталях Праги та Мюнхена. Він називав її «Славцею», дуже просив прийняти це ім’я і коли 1946 року вони одружилися, то жінка офіційно стала називатися Славою Стецько. 

Вона здобула блискучу освіту: закінчила українську гімназію в Теребовлі, Львівську політехніку, правничий факультет Мюнхенського університету. Крім української, володіла польською, німецькою, англійською, іспанською, італійською, словацькою та білоруською мовами. Ще навчаючись у Теребовлянській гімназії, взялася за громадсько-політичну роботу. За це після так званого «золотого вересня» 1939 року нею цікавиться нквс, викликає на допити, намагаючись схилити до співпраці. За сприяння друзів, Слава таємно залишає Теребовлю і з підробними документами її влаштовують директоркою початкової школи у селі Юшківці Бібрського району на Львівщині. Навчаючи дітей удень, ввечері вона займається підпільною роботою в обласному проводі молодіжної ОУН. І тут на її слід виходить всюдисуще нквс. Євгенія-Анна змушена перейти в підпілля, де займається організацією Червоного Хреста, санітарною службою. Її залучають до роботи військової структури ОУН, яку очолює крайовий провідник Іван Климів («Легенда»). 

Після проголошення 30 червня 1941 року Акту про відновлення Української Самостійної Держави, Євгенія-Анна Музика проголошує аналогічний Акт у Бібрці та навколишніх селах. Але вже у липні гестапо заарештовує націоналістів, причетних до цієї ініціативи. Повернення до підпільної роботи не рятує. 1943 року її заарештовують і відправляють у тюрму на Лонцького у Львові. 

Навесні 1944 року більшовики «звільняють» Львів і Музика, опинившись на волі, займається вишколом молодіжного юнацтва ОУН біля Перемишля. Та важливіше завдання спрямувало її на Захід. Провід ОУН доручає вивести групу українських націоналістів-активістів з Австрії до Німеччини, аби їх не захопили московські окупанти. Саме у Відні вона знайомиться зі своїм земляком з Тернополя Ярославом Стецьком. Успішно вивівши першу групу, друга, на чолі з Ярославом Стецьком, потрапляє під обстріл. Важко пораненого Стецька більшовики доправляють у шпиталь в Шітенгофен. нквс швидко дізнається хто це і хоче отримати його живим. Але лікарі не відходять він хворого, у якого починається гангрена.  

Тим часом керівники ОУН, не володіючи інформацією про місце перебування Ярослава Стецька, доручає Євгенії-Анні розшукати його. Місяць пошуків дали результат. Але як вивезти пораненого з Шітенгофена? І краще живого, ніж мертвого… Почала діяти. Домовилася з лікарем та єпископом, які дали свідчення, що Стецьку залишилося жити кілька годин і нквс дозволяє забрати вмираючого. Музика випрошує авто у американських військових і вивозить хворого до Мюнхена, де відомий хірург-українець Борис Андрієвський береться за його порятунок. І зцілення вдалося. Чи не найбільше цьому раділа Євгенія-Анна. Вона відчула симпатію до цього зболеного чоловіка і здогадувалася, що ті почуття взаємні. 

За чільним діячем ОУН Ярославом Стецьком та його дружиною Славою московські спецслужби полювали постійно, тому парі довелося 11 разів змінювати місце проживання. І все ж це не завадило їм вести боротьбу з срср, мобілізувати народи вільних країн проти розширення комунізму. Подружжя Стецьків стояло біля витоків створення Антибільшовицького блоку народів (АБН), вони увійшли в керівні органи Всесвітньої антикомуністичної Ліги, їх приймали лідери США, Канади, Великої Британії, ФРН, Франції, Іспанії, Китайської республіки (Тайвань) та інших країн.  

Завдяки зусиллям подружжя Стецьків у США запровадили відзначення Дня поневолених народів. Великий міжнародний резонанс мав конгрес АБН у 1983 році, який відбувся за участі віце-президента США Буша-старшого. На конгресі виступив президент Рональд Рейган, який заявив: «Ваша боротьба є і нашою боротьбою, а ваша мрія є нашою мрією». Тоді ж він назвав срср «імперією зла». 

Стецьки багато років проживали на Заході без громадянства і мали паспорти переміщених осіб, бо вважали себе представниками українського народу. З метою конспірації найчастіше використовували прізвище Данків. Скажімо, як «Анна Данків» Слава Стецько у червні 1991 року приїжджала до Львова на відзначення 50-річчя Акту про відновлення Української Самостійної Держави, виступила на віче і в той же день повернулася до Мюнхена. Це було відважно. 

Варто згадати про спільну працю Слави Стецько з УГКЦ за кордоном. Особливо після приїзду до Рима в’язня московських концтаборів митрополита Йосифа Сліпого. На його прохання Слава організувала придбання у Ватикані будинку для представництва уряду УНР в екзилі. Таким чином українське представництво з’явилося при папському престолі. 

Спільні дії ОУН, АБН, УГКЦ творили Україну за межами її рідних земель, свідчили перед світом, що навіть в умовах колоніальної московської імперії Україна не припиняє боротися за свою незалежність. 

І саме після проголошення Незалежності України Слава Стецько, вже як Голова проводу ОУН(б), приймає рішення продовжувати діяльність на рідній землі. У 1992 році в Києві у палаці «Україна» відбувся установчий з’їзд Конгресу українських націоналістів, на якому було 5070 учасників: «Ми хотіли, щоб усі націоналісти дійшли згоди», - мала надію Слава Стецько. Та з різних причин процес об’єднання націоналістів затягнувся і не відбувся досі. 

А патріотка і націоналістка з Тернопільщини у 1997 році стала депутатом Верховної ради України вперше, а загалом тричі була представником законодавчого органу влади. Вона навіть приводила до присяги народних депутатів та відкривала першу сесію парламенту в 1998 і 2002 роках. Її життєве кредо «Я вірю в українську націю» - збулося… 

Павло СЛИВКА, історик 

На світлинах: Ярослава Стецько; Слава і Ярослав Стецьки на конференції АБН (Тайвань, 1955) 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували