Доки бабця на городі, дід надумавсь пліт латати – 
Вирішила їхня внучка, швидко лад навести в хаті. 
Перемила миски, ложки, дві каструлі і горнятка. 
Правда, декілька розбила, та нічого – склеїть татко. 
Замела чистенько в хаті і підлоги всі помила. 
Стало трохи мокро й слизько – висохне, велике діло! 
Ще протерла пил в серванті, на трюмо і на комоді, 
Статуетку розтрощила, тато склеїть, при нагоді. 
Всі вазони підживила, не жаліла їм водички, 
В кожен підвазонник лляла, мало не по пів дійнички. 
Ще надумалась пошити нову гарну скатертину. 
Та матерії немає...Глядь, а на вікні гардина! 
Заправляла нитку в голку, на старій швейній машинці, 
Уявляла як бабуся буде дякувать Даринці! 
Як зайшла бабуся з двору, навіть сплеснула в долоні: 
На підлозі дві калюжі, ще одна на підвіконні, 
Три горнятка й статуетка розлетілися на друзки, 
На вікні, замість гардини, лише дві висять мотузки! 
– Що ж це сталось?, – кричить бабця. – Де наша Даринка?  
Раптом бачить її внучка наче в павутинці, 
Вся обплутана нитками, від чола до п’яток! 
– Бабцю, зараз скатертину будем застеляти! 
– Ой, моя ж ти господинька, моя помічниця! 
Що б без тебе я робила? – крізь сльози сміється. 
Аж до ночі вона бідна в хаті прибирала, 
А потішена Даринка солоденько спала. 
Снилось їй, що завтра буде прати й прасувати. 
Хто ж, як не вона, бабуні буде помагати? 

Юлія ІЛІНСЬКА-ДРАГАН 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували