Апарат КДБ, парткому, райвиконкому, міліції, ЖЕКу… - це були ланки однієї системи з метою стеження, залякування та сіяння страху.  

Цю систему ми успадкували незалежними. Не знищили. Не реформували. А лише адаптували під нові назви. Додали агентства, інспекції, департаменти тощо. У результаті маємо апарат радянського штибу і масштабу в державі, яка воює за виживання. 

Сьогодні в Україні понад 500 000 службовців (лише державних службовців майже 157 тис. осіб). На кожну тисячу громадян - понад 8 чиновників. Це ті, хто не воює, не виробляє, не рятує. Вони протирають штани у відомствах, на нарадах, зосереджені в паперах… І при цьому фронт комплектується інженерами, фермерами, комбайнерами, трактористами, студентами, ІТ-фахівцями, водіями…  

А що чиновники, запитаєте ви? А ось що…  
• Незрівняно високі зарплати: середня зарплата в Антимонопольнму комітеті - 118,7 тис. гривень,     Міністерстві юстиції - 143 тис. гривень, Центральній виборчій комісії - 97,2 тис. гривень, Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей - 93,1 тис. гривень, Державному управлінні справами - 88 тис. гривень… 
• Премії в міністерствах - до 300% окладу навіть у час війни; 
• Пенсії суддям і силовикам - 50–70 тис. грн, коли армія отримує суттєво менше; 
• Збиткові держпідприємства з дотаціями на мільярди і зарплатами керівників по 200 тисяч…  

Вище керівництво країни мало б заради інтересів України піти на радикальний крок: 
• зменшити на 90% державний апарат. Це мінус 450 тисяч посад, які не мають жодного значення в умовах війни; 
• 400 млрд грн щороку витрачати для фронту, техніки, ППО, дронів, медицини; 
• 200 тисяч резервістів мобілізувати із тилових структур, які досі поза війною.  

Опісля…  
• Аудит всіх відомств - поділити їх на критичні, другорядні та шкідливі. 
• Законодавчий режим скорочення - без тяганини. Дати Кабміну повноваження діяти; 
• Фільтрація кадрів - залишити тих, хто реально працює на перемогу: фахівців та ветеранів; 
• Цифровізація: «Дія» - замість десятків довідок і підписів, онлайн - замість кабінетів. 

Що отримаємо: 
• Звільнені ресурси - людські і фінансові - перейдуть на фронт; 
• Довіра суспільства - управлінці служать, а не збагачуються; 
• Моральна справедливість - чиновники не живуть краще за армію; 
• Новий апарат - не громіздкий, а мобільний. Не безликий, а мотивований. 

Історія вимагає чітких рішень, не можуть країни Європи і Сполучені Штати захищати і фінансувати невиправдано величезну армію чиновників, прокурорів, суддів, ментів… Та й ЗСУ не хоче цього робити.  

Іван СПРИНСЬКИЙ,  
українська діаспора в США 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували