Антон Іванович був надзвичайною, світлою Людиною з великої літери! Попри вагомі заслуги (академік хлібної ниви, заслужений працівник сільського господарства України, лицар трьох орденів «За заслуги» й ордена Ярослава Мудрого, багаторазовий депутат обласної ради) його найчастіше пам’ятають доброзичливим, усміхненим, мудрим, по-батьківськи добрим... 

«Його життя - про людей і для людей. Завжди дбав про сім'ю та родину, про колектив, про пайовиків, про колег. Був комусь керівником, комусь - партнером, комусь - клієнтом. Але для всіх був досвідченим порадником та другом. Дякуємо, Антоне Івановичу, за життєву науку, батьківські настанови, любов до землі, якою всіх нас надихали...», - так згадує побратима народний депутат Іван Чайківський. 

«…У його трудовій книжці був лише один запис, зроблений у далекому 1957 році, коли прийшов працювати агрономом у скромне тоді іванівське господарство. Цей рік і започаткував подальший шлях фахового зростання самого Антона Івановича як яскравої особистості, великого землелюба. Системне бачення та підхід до розвитку галузі його, як керівника з нестандартним мисленням, перетворили колишній колгосп, а згодом агропідприємство, у високотехнологічний виробничий комплекс зі світовими технологіями, європейським рівнем урожайності. «Іванівське» стало одним із небагатьох в  області, яке мали за честь відвідувати представники різних ешелонів влади:  українські президенти, прем’єр-міністри, зарубіжні гості, які були приємно вражені високою культурою землеробства», - писала свого часу про світлої пам’яті Антона Івановича Білика газета «Сільський господар». 

Він прийшов у це життя і тихо пішов з нього якраз у той момент, коли хліборобська нива чекала щедрого засіву. Пішов, не кинувши її напризволяще, а залишив доглянутою, під пильним оком тих, кого навчив, кому довіряв, на кого мав надію… 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували