І називається вона просто, але гордо – гуцульська. Наразі коні-гуцулики опинилися під загрозою зникнення, але є про них та для них і гарна новина, ділиться позитивом сайт Коротко ПРО. Щоб врятувати породу та привернути до неї увагу, у останні дні червня у Косові на Прикарпатті, в самому серці Гуцульщини, запрацював Центр гуцульського коня «Гуцулик». Його відкрили до 100-річчя створення Товариства конярів гуцульської породи. У Національному природному парку «Гуцульщина», де запрацював центр, міститься 10 таких конячок. 

– Відкрити центр запланували близько десяти років тому, і тепер, нарешті, чекаємо на гостей, – зазначають співробітники Національного природного парку. – Ці конячки не тільки витривалі, а й спокійні та обережні, що також дуже важливо у горах. Вони знають, як поставити копита в такій місцевості, там, де інший кінь міг би сам постраждати, а з ним постраждав би і вершник. Гуцул та кінь взагалі були нерозлучними все життя. 
Гуцульський кінь – витривала тварина, яка пристосована саме до гірських умов та вузьких стежок. 

– Вони ідеальні для використання у складних гірських умовах, – зазначають у Косівській районній військовій адміністрації. – Легко долають перепони, що важливо у горах, швидкі та їх легко тренувати, здатні щодня долати 50-60 км по гірській та лісовій місцевості, переносячи до 150 кг вантажу. 

Як розповідають співробітники Національного природного парку «Гуцульщина», ще один плюс – це коні-довгожителі. Відомо про випадок, коли 33-річна кобила народила здорове потомство, хоча коні інших порід живуть приблизно 20 років. 

Раніше їх розводили на Закарпатті, Прикарпатті та Буковині, потім на це у держави просто перестало вистачати коштів. Сьогодні гуцульськими кіньми все ще займаються на Закарпатті та Прикарпатті. 

- У 1979 році гуцульські коні взяті під охорону – вони набули статусу реліктової породи, відносяться до світового генофонду, - зазначають у парку. - Гуцульський кінь – це нащадок диких азіатських видів, коня Пржевальського та вимерлого тарпана. Вони потрапили сюди під час монголо-татарської навали. Від лісового тарпана гуцульський кінь успадкував темну смугу на спині та зеброїди на лопатках та передпліччі. 

Цих коней залишилося зовсім небагато – ще 20 років тому їх було близько 600 у Європі, з яких більшість - майже чотири сотні - в Україні. Близько сотні років тому їхня кількість обчислювалася тисячами, а сьогодні кінь-гуцулик опинився на межі зникнення. 

На щастя, Центр гуцульського коня «Гуцулик» у Косові на Прикарпатті – не єдине місце в Україні, де відроджують рідкісну українську породу коней-гуцуликів. У селі Карабелівка на Вінниччині діє молочна екоферма, що працює за сертифікованими екологічними стандартами. І саме тут рятують і відроджують рідкісну українську породу - унікальних «гуцуликів». Це - єдина місцева порода коней, виведена українцями Східних Карпат: витривалі, стійкі до хвороб, невибагливі й напрочуд розумні, вони мають міцні копита й не потребують підков. 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували