Із цим твердженням погоджується лише наполовину Богдан Келічавий, голова Копичинецької міської громади. Він не заперечує необхідності важкої праці, проте впевнений: сучасний світ вимагає іншого підходу. Нині, аби вижити й розвиватися, особливо в умовах війни, громада не може бути закритим островом. Вона має стати частиною глобальної мережі. 

Бельгійський досвід 
Напередодні Нового року команда Богдана Келічавого відвідала Бельгію, а саме місто-побратим Брюгге. Це була не просто офіційна поїздка – делегація зустрічала свята у родині місцевого сіті-менеджера. Для українського вуха назва цієї посади звучить дещо екзотично, проте саме тут криється секрет успішного європейського самоврядування. 
«У більшості європейських країн посаду мера розділяють на політичну та управлінську. Сіті-менеджер – це, якщо просто, директор міста. Йому підпорядковуються всі відділи та комунальні установи. У Брюгге, наприклад, у підпорядкуванні сіті-менеджера Коліна Бехейта перебуває 5 тисяч працівників», – пояснює пан Богдан. 
Така модель дає змогу меру займатися стратегією та представництвом, а професійному менеджеру – операційним управлінням. Саме з Коліном команда Копичинець напрацювала найтіснішу співпрацю. Спершу обговорюються технічні плани, спільні проєкти та потреби в гуманітарній допомозі, а вже фінальне рішення закріплюється на рівні мерів. 
Міжнародна співпраця для Копичинецької громади – це не про протокольні фото, а про конкретні зміни в якості життя жителів. Партнерство з Брюгге вже принесло громаді відчутні результати. 
По-перше, для медичної сфери. Завдяки бельгійським партнерам місцева лікарня отримала сучасне високовартісне хірургічне обладнання. Тепер у Копичинцях проводять лапароскопічні операції – малоінвазивні втручання, які дають змогу пацієнтам відновлюватися за лічені дні. 
По-друге, безпека та комунальна сфера. Громада в процесі отримання від партнерів спецтранспорту: пожежні автомобілі та техніку для комунальних служб. Окрім того, активно розвивається освітній напрям. Подали заявку на молодіжний проєкт Erasmus+, який дасть змогу місцевій молоді поїхати до Бельгії на навчання та обмін досвідом. Окремо варто відзначити взаємодію в ІТ-сфері: працівники обох муніципалітетів навчаються один у одного цифрової трансформації та діджиталізації послуг. 

Сила «живої» дипломатії 
Багато хто скептично ставиться до закордонних відряджень посадовців під час війни. Проте Богдан Келічавий має чітку відповідь на це: «Звісно, відеозв’язок – це добре. Але коли ти приїжджаєш особисто, у європейців перевертається уявлення про Україну. Вони бачать, що ми – освічені, дипломатичні, сучасні люди, які нічим їм не поступаються. Це миттєво формує іншу думку про нашу країну». 
Найкращим доказом цього став візит бельгійської делегації до Копичинець минулого року на День Незалежності України. Попри побоювання рідних, партнери з Брюгге наважилися приїхати в Україну. Побачене їх настільки вразило, що тепер вони – найактивніші підписники сторінок громади у соцмережах, які постійно телефонують, пишуть і щиро вболівають за кожен успіх. 
Парадокс у тому, що Брюгге – це велике, багате місто, центр Західної Фландрії. Але між ним та Копичинецькою громадою стався той самий «конект», коли команди виявилися близькими по духу. 

Німецька точність: енергонезалежність і соціальний захист 
Ще один стратегічний партнер громади – німецьке місто Роздорф (Нижня Саксонія). Співпраця тут розвивається за подібним сценарієм: спочатку особисте знайомство, потім – візит німців до України, а далі – системна робота. 
«Коли нам вдається переконати партнерів приїхати до нас – це вже запорука успіху. Представники Роздорфа були у нас минулої весни. Результат – вони офіційно заклали у свій міський бюджет окремий пункт на співпрацю з Копичинецькою громадою», – розповідає голова. 
Вже у квітні до громади має прибути чергова допомога – спеціалізований мінівен із рампою. Це авто передадуть лікарні для перевезення пацієнтів гемодіалізного відділення та людей з інвалідністю. Окрім того, завдяки гранту від організації Engagement Global (який можливий лише за умови німецько-українського партнерства), громада придбала автовишку для обслуговування вуличного освітлення – техніку, якої тут гостро бракувало роками. 
Але найамбітніший проєкт тепер – модернізація вуличного освітлення на суму 250 тисяч євро. Мета – зробити громаду енергонезалежною. Розглядаються два варіанти: або масштабна заміна ліхтарів на бічних вулицях та у селах, або будівництво сонячної електростанції, яка безкоштовно живитиме мережу. 
До речі, на лікарні вже працюють сонячні панелі, встановлені за контрактом Еско, які навіть похмурими днями дають відчутну економію. 

Скандинавський вектор та американські горизонти 
Географія зв’язків Копичинець вражає. Нещодавно команда повернулася зі Швеції, звідки привезли сміттєвоз. Триває співпраця з Норвегією через «Нансен-фонд», що відкриває шлях до молодіжних грантів. 
А на 21 квітня запланована історична подія – сесія міської ради міста Бозмен (штат Монтана, США). Богдан Келічавий виступатиме там онлайн, аби офіційно закріпити Меморандум про співпрацю. Це місто розташоване поруч із легендарним Єллоустоунським парком, і американська програма «Відкритий світ» уже погодилася фінансувати майбутні обміни делегаціями. 

Міф про витрати та реальність ресурсів 
Богдан Келічавий розвінчує головний міф: закордонні поїздки не коштують громаді ні копійки. «Усі поїздки – мої особисті чи наших делегацій – фінансуються або стороною, що запрошує, або міжнародними фондами. Місцевий бюджет на це не витрачає жодної гривні. Натомість ми отримуємо техніку, обладнання та знання, які є безкоштовним бонусом для громади». 
Це особливо важливо тепер, коли держава вилучила «військове ПДФО» із місцевих бюджетів. Однак Копичинці продовжують допомагати фронту, перераховуючи кошти військовим частинам, проводячи збори. За таких умов розвиток інфраструктури можливий лише через гранти та локальну дипломатію. 
«Це не потребує жодних ресурсів, окрім наших інтелектуальних. Ми пишемо листи, ведемо перемовини, доводимо свою надійність. Коли військові повертаються з фронту і бачать ці зміни, вони дякують. Це дає сили працювати далі», – каже очільник ТГ. 

І Європі є чому у нас повчитися 
Цікаво, що тепер не лише ми вчимося у європейців, а й вони у нас. Богдана Келічавого запрошують читати лекції на міжнародних форумах у Швеції, Норвегії та Німеччині. Тема – як на локальному рівні керувати громадою в умовах війни та кризових ситуацій. Світ зрозумів, що український досвід цивільного захисту та виживання є унікальним і неоціненним. 
Для європейських політиків маленькі Копичинці стали вікном в Україну. Через спілкування на рівні громад вони краще бачать реальність війни і це теж впливає на рішення їхніх урядів щодо підтримки нашої держави. 

Простими словами про складне 
Завершуючи розмову, Богдан Келічавий розповів про свій новий медійний проєкт. Він відкрив YouTube-канал, де у форматі подкасту спілкується з людьми «живою» мовою. 
«Важливо пояснювати не лише що зроблено, а й навіщо. Ми обговорюватимемо різні питання, зокрема, реформу освіти, створення ліцеїв, говоритимемо з нашими видатними спортсменами-біатлоністами. Також плануємо запрошувати закордонних гостей, аби жителі чули їхні думки про Україну з перших вуст», – ділиться планами голова. 
Словом, Копичинецька громада нині – це приклад того, що розмір населеного пункту не має значення, якщо є воля до змін. Це історія про те, як інтелект, щирість і відкритість до світу можуть перетворити аграрний край на сучасну громаду, якою пишаються не лише її жителі, а й партнери на іншому боці океану. 

Зоряна ДЕРКАЧ 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували