Жінка вже кілька років помічала, що чоловік від неї зовсім віддалився. Вони стали чужими людьми, які просто проживали на одній території.  

Того дня Варвара взяла відгул і навіть не сподівалася на непрохану гостю. Коли відчинила двері і почула слова тієї юної дівчини, мало не зімліла: 

– Я коханка вашого благовірного, – казала переконливо. – Пилип Петрович вчинив підло. Наполягає, аби я робила аборт. Але вже занадто пізно, третій місяць пішов. Буду народжувати. Знаю, що ви безплідна. Тому пропоную угоду. Дитя я виношу і віддам вам. А ви мені за це дайте п’ятнадцять тисяч доларів. Ці гроші мені дуже потрібні. 

– Мушу оговтатися. Залиште свій номер мобільного, я подумаю. 

– Думайте швидше. Але нічого не розповідайте Пилипу, бо можу передумати. Не хочу, аби він на мене знову тиснув. 

«От негідник, – переймалася Варвара. – Нічого, маля заберу, а з мерзотником розлучуся. Нехай спочатку його пасія народить». 

Варвара вже наступного дня зустрілася з Каріною і віддала їй половину суми. 

– Іншу отримаєш, коли дитину на себе оформлю, – сказала жінка. Так і домовилися. 

Та десь через п’ять місяців Карина зовсім зникла з мережі. Пропала та й годі. 

Пилип тепер навіть ночувати приходив рідко. 

– Слухай, – не витримала дружина. – Знаю про твої шашні з Каріною. Вона вагітна. Але ця малолітня аферистка запевняла мене, що у вас все закінчилося. 

– Яка ще Карина? – Не вірив чоловік. – У мене стосунки з Антоніною. І вона справді вагітна від мене. Ось, подивися на фото Тоні. 

– Ні, це була дуже молодесенька дівчина.  

– Розповідай усе за порядком, – наполягав чоловік. 

І тоді Варвара зізналася, що дала Каріні велику суму грошей. 

– Та ти з глузду з’їхала. Яка ще Каріна? Усі наші заощадження пішли за вітром. Добре, що депозит не чіпала. Але нехай, так правда відкрилася. Не хотів тебе засмучувати, до останнього тягнув час. Але нам і справді потрібно розлучитися. Я маю бути з Тонею, у нас скоро з’явиться синочок.

 Прощавай, квартиру і депозит залишаю тобі. 

Засмучена й самотня Варвара тепер собі місця не знаходила. Одного вечора, аби розважитися, пішла в ресторан. Замовила вина, послухала музику. Хотіла вже йти, як тут до неї хтось підійшов. 

– Варваро, ти? – запитав незнайомець. – Не впізнаєш? Я Ігор, однокласник, проходу тобі не давав. Ти ж моє перше кохання. Долю свою так ні з ким не поєднав. 

Згодом ще випили по келиху вина і зовсім скоро захмеліла жінка не зчулася, як опинилася в обіймах та ліжку з Ігорем. 
А майже через місяць після цієї пригоди лікар повідомив: 
– Вітаю, ви, нарешті, вагітна. 

Тепер Варвара була найщасливішою жінкою на світі. Адже довгих десять років лікування були безрезультатними. А тут, з першого разу їй усміхнулася фортуна. 

А ще через кілька тижнів завітав Ігор. 

– Вибач, ти шикарна жінка і, мабуть, одружена. Але я після тієї ночі не можу без тебе жити. 

– А ти вчасно прийшов. Якраз сьогодні у мене відбулося розлучення і я від тебе вагітна. 

Ігор від радісної несподіванки підняв Варвару на руки, довго кружляв і ніяк не хотів відпускати. 

– Це диво, ти диво і наше маля також. Тепер я тебе нікому не віддам і все найкраще покладу до твоїх ніг. Я ж тоді був проїздом у місті, у мене тут справи бізнесові. Ось знову приїхав і вирішив будь-що  побачити тебе. Добре, що адресу запам’ятав, а номер телефону не запитав… 

Опісля біля приватної клініки Варвара випадково побачила до болю знайоме обличчя. 

– Карино, – не вірила своїм очам, – це ви? А ну, зізнавайтеся у всьому. 

– Я не Карина, я Ольга. Тільки не кричіть, будь ласка, я тут з мамою. Вона дуже хворіє. А ви, мабуть, при надії. Розумієте, влаштувалася телефоністкою на фірму до вашого чоловіка. І про шури-мури Пилипа Петровича я все знала. Навіть якось дізналася про вагітність його заступниці Антоніни. Мені, як ви розумієте, конче потрібні були гроші на операцію для неньки. Тому скористалася ситуацією. Вибачте мені за все. Та ви не думайте про мене погано. Клянуся, віддам усе до копійки. Кошти вже збираю, на хорошій роботі працюю. 

Тепер Ольга й справді щомісяця помалу погашає борг, звільняючи своє сумління від кредитного полону. А у Варвари  найкраща сім’я – омріяна донечка Софійка і люблячий чоловік Ігор. Як кажуть, не було б щастя та нещастя допомогло… 

Оксана ВОЛОШИНА 
        
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували