Перед молодим, амбітним керівником стояло важливе завдання зберегти господарство хоча б на плаву, зберегти досягнуте. Проте, син селянської сім’ї з Кошляків на Підволочищині, маючи вже певний керівний досвід, не зупинився на колишніх показниках, а обрав за мету європейський шлях розвитку, навчався сам і стимулював підлеглих освоювати новітні технології. 

Після падіння гігантської комуністичної імперії були нелегкі часи, коли держава кинула напризволяще колективні господарства, почався масовий колгоспопад. Рішучість, виваженість, підприємливість, постійний пошук шляхів досягнення високих результатів допомогли новообраному керівнику впевнено крокувати нелегкою дорогою. У господарстві бракувало коштів для придбання пального, насіння, засобів захисту, міндобрив, виплати заробітної плати. У нагоді стала винахідливість, постійне вивчення ринку й потреб тодішнього часу. 

Зайнялись організацією підсобних промислів. Швидкими темпами почали працювати цехи з пошиття спортивного взуття, виготовлення картопляних чіпсів. До роботи у дві зміни було залучено понад 80 молодих працівників. Згодом відкрився мінімаслозавод, де виробляли масло, сири. Так міцнів фінансовий фундамент агрофірми, свіжа копійка оживила розвиток агровиробництва. 

Незважаючи на труднощі, принесені повномасштабною війною, трудівники ПСП «Агрофірма «Горинь» змогли не тільки отримувати стабільні показники виробництва сільськогосподарської продукції, а й у 2024 воєнному році збільшити їх. Завдяки новітнім технологіям, сортооновленню, ефективному використанню сучасної техніки рільники без застосування ручної праці виростили по 641 ц солодких коренів на кожному гектарі. Відійшли в минуле музейні реліквії, які були основними засобами праці, – сапки. Якщо ще у 80-х роках 5–6 тонн врожайності зернових із гектара вважали дуже високим показником, то минулоріч хлібороби «Горині» виростили по 8,4 тонни озимої пшениці, а кукурудзи на зерно – 15,4 тонни з кожного посівного гектара. Стабільно високі показники врожайності ріпаку, соняшнику, сої. 

Не знижує темпів росту продуктивності й тваринницька галузь. Мабуть, сорок років тому навіть найоптимістичніші мрійники не вірили, що у 2024-му тваринники агрофірми досягнуть надоїв молока від кожної фуражної корови 11 тисяч кілограмів. Щоденно з ферми відправляють на молокозаводи 50 тонн лише екстракласного молока. Не дивно, що за показниками молочної продуктивності «Горинь» входить у топ-10 кращих ферм України. 

Кілька десятків літ спеціалісти тваринницької галузі господарства працюють над «голштинізацією» ВРХ. Під постійним контролем голови Осипа Амброзовича, у якого диплом зоотехніка, проведено клопітку селекційно-зоотехнічну роботу. Її результат: лише останніми трьома роками підприємство продало для відтворення високопродуктивних порід ВРХ 735 нетелів-голштинів. Вже не треба таких напружено шукати по закордонах, вони є у нас. 

Сприяли продуктивності тваринницької галузі й чітко окреслені завдання розвитку кормової бази. Впроваджена силосно-сінажна годівля тварин вимагає вирощування високопоживних кормових культур, відповідної якості збирання і заготівлі, аби щорічно мати перехідний запас кормів у великих бетонних траншеях і сучасних піднавісних спорудах.   

Територія ПСП «Агрофірма «Горинь» нині виглядає немов великий будівельний майданчик. Потужно виросли елеватор зерновий місткістю 60 тисяч тонн, гаражні приміщення для зберігання сучасної техніки, зернові складські споруди, реконструйовані та збудовані нові тваринницькі приміщення та багато інших будівель. Господарство вкладає в капітальне будівництво 15–20 мільйонів гривень щорічно. 

Без міцного тилу неможлива перемога наших воїнів у  сьогоднішній кривавій війні проти рашистських завойовників. Розуміє це Осип Амброзович Гасюк, підтримуючи зв’язки з волонтерами. Кожного воєнного року агрофірма виділяє для потреб ЗСУ в еквівалентному обчисленні 2–3 мільйони гривень. Це і пальне, і автомобілі, і продукти харчування, гривневі донати. Не забувають і про місцевих жителів, надають матеріальну і грошову допомогу, адже Осипу Гасюку довірили свої земельні наділи 3758 пайовиків, а обсяг земельних угідь господарства – 7 тисяч га ріллі. 

Коли проїжджати акуратними дорогами з твердим покриттям, пройти тротуарами на виробничих територіях, вимощених плиткою, милують око стрункі, немов вартові, улюблені для керівника «Горині» туї, плодоносні сади, заквітчані клумби,  – відчувається і тут рука господаря, який і розуміє людські потреби, і вболіває за красу. 

З юних літ Осип Амброзович віддає свої знання, сили, натхнення розквіту української землі. Нелегка ноша керівника. Пережите залишає болі в серці, лягає сивиною на волосся. Нічого не вдієш – така селянська доля, за це земля віддячує багатими дарами. 

Голова роду Гасюків радіє, бо відчуває підтримку рідних. Син Борис – його перший заступник, старший онук Степан очолює один із виробничих підрозділів, молодший Андрій навчається у виші. Їм пощастило, адже у тата, дідуся – багатий досвід, навики, знання, і він щедро ділиться цими набутками зі своїми спадкоємцями. 

Не обминула увагою держава багатогранну творчу працю Осипа Гасюка. Він нагороджений трьома орденами «За заслуги» всіх ступенів, має почесне звання заслуженого працівника сільського господарства України, відзначений десятками інших нагород, неодноразово обирали його депутатом обласної ради. 

Цими квітневими днями щедра весна обдаровує шановного іменинника Осипа Амброзовича Гасюка сонячним теплом, вранішньою силою роси, наповнює серце й душу спокоєм, міцністю, закликає торувати шлях до нових вершин хліборобського шляху. Нехай так буде завжди. 

Григорій ВОЛЯНЮК 
с. Борсуки на Лановеччині 

На світлині - династія Гасюків (зліва направо): Степан, Осип Амброзович, Борис, Андрій
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували