«Вони – моя розрада і доза пернатого кайфу. Після важкого дня я можу залишити телефон, прийти до Тупіка і Рижулі (саме так звати півня та курку), проводити з ними час і мені так добре. Я їх дуже люблю», – каже Оксана. 

Більше про своїх «пернатих дітей», догляд за ними та спільне життя в квартирі Оксана розповіла «Українській правді. Життя». 

«Я дуже люблю курей, мене навіть називали «курячою мамою» 

У дитинстві Оксана часто проводила літні канікули в бабусі у селі – та мала власне господарство. 

«Бабуся мала свиню, курей, качок, і майже всі були ручними. Вона любила їх, мов дітей. Звісно, життя в селі мало свої суворі правила, і рано чи пізно тварин доводилося різати. Це завжди було важким випробуванням для бабусі, вона не могла зробити це сама, тому шукала помічників за гроші. Найяскравіше пригадую, коли навесні квочка сиділа на яйцях. Перші тижні вона жила в хаті. Щоби курчата були в теплі, бабуся «пакувала» їх на ніч у плетену корзину, накривала рушником, і ми в хаті ввечері з ними бавились. Я це дуже любила. Через це мене вдома почали жартома називати курячою мамою. Так я назвала свій блог», – ділиться Оксана. 

Декілька років тому в дівчини з’явилася ідея завести курчат. 

«Ми пішли на базар і купили п’ятьох курчат. Я хотіла трьох, але взяли більше на випадок, якщо не виживуть. Спойлер – вижили всі. Ми їх назвали Білинка, Рижуля, Персик, Гарлем та Тупік. Перші 4 отримали такі імена через колір, а Тупік – бо він був тупенький. Наприклад, він міг йти і зайти в стінку. Спочатку це була Тупі, бо ми думали, що це курочка, а потім виявилося, що це півник. Це було, мабуть, найважчим для мене, адже моє улюблене курчатко виявилося півником, а я вже на той час мріяла залишити улюблену курочку в себе вдома», – з посмішкою каже Оксана. 
Перший місяць курчата жили у львівській квартирі, в коробці, а потім вони разом з Оксаною три місяці мешкали в селі. За цей час героїня та її хлопець так прив'язалися до тварин, що вирішили залишити двох собі, а решту відправили до батьків на ферму. 

"У мене вже є репутація любительки дивних тварин" 

Дівчина жартує, у своєму оточенні вже завоювала репутацію любительки дивних тварин, адже до цього вона тримала равликів. 

«Моя позиція була непохитною. Батьки жартома натякнули, що «краще б вже внуків народжувала», але з розумінням поставилися до мого рішення. Друзі спочатку не могли повірити, що я говорю серйозно, але потім, переконавшись, що це не жарт, приходили в гості, щоб подивитися на моїх пернатих улюбленців і зробити фото», – ділиться Оксана. 

«Тримати курочок у квартирі не важче, ніж будь-яку іншу тварину» 

Найбільше Оксану хвилювало, як півень уживеться в квартирі, адже його кукурікання вранці могло б заважати сусідам. Проте дівчина знайшла рішення. 

«Я довго досліджувала цю тему, перечитала безліч статей в інтернеті і натрапила на нашийник, який приглушує кукурікання. Як на мене, це найбільш оптимальний та гуманний спосіб. Вирішила спробувати привчити Тупіка, і, на щастя, це спрацювало. Він швидко адаптувався до нашийника. Тепер він кукурікає не голосніше за телевізор, ніби захриплим голосом. Секрет у тому, що пристрій стримує розширення гортані під час кукурікання, роблячи його значно тихішим. Водночас це ніяк не заважає йому їсти, пити та дихати», – розповідає господарка Тупіка і Рижулі. 
А як бути із курячим послідом? Оксана запевняє, що це зовсім не проблема, а в квартирі немає неприємних запахів. 

«Ми використовуємо своєрідні «памперси». Це невеликі мішечки, які одягаються на курочку. Вони нагадують собачу кофтинку: лапки просуваються в спеціальні отвори, а мішечок щільно прилягає до хвостика. Вони ходять у ньому впродовж усього дня. Увечері я його знімаю, витрушую та кидаю прати. Вночі Тупік і Рижа сплять без них», – пояснює дівчина. 

Сплять Оксанині домашні улюбленці у ванній – там для них облаштували спеціальну хатинку. Усередині є підстилка, яка поглинає неприємний запах, та зручна жердинка для птахів. 

«Хатинка зроблена так, аби туди не потрапляло денне світло. Це для того, щоб вони не прокидалися з першими променями сонця, а вставали разом з нами. Адже навіть з нашийником півень може прокинутися і подати голос, і ми б точно його почули в сусідній кімнаті. Тож вони живуть за нашим графіком. Вранці я вмикаю світло, і тоді вони прокидаються», – розповідає Оксана. 

Окрім того, у Тупіка та Рижулі є високе сідало у формі літери «П». Звідти вони дивляться у вікно, або ж вечорами, готуючись до сну, чистять пір'я. 
Вдень вони вільно гуляють по квартирі, особливо люблять сидіти на спинці дивана. Коли Оксана вишиває, Тупік часто приходить, сідає поруч і кладе голову їй на плече. 

Іноді доводиться пернатим влаштовувати гігієнічні процедури, каже Оксана. 

«Час від часу курочки забруднюються, тож їм треба помити дупку водою, але без мила. Загалом вони не надто розносять бруд, бо рідко бувають на вулиці. Наприклад, Рижуля обожнює купатися в піску. Я беру тазик з піском та «курячою ванною» (спеціальною сумішшю), ставлю його в душову кабіну і зачиняю Рижку. Після «купання» витираю її, випускаю, тазик виношу на балкон та мию кабіну зсередини. Від паразитів не обробляю, оскільки вони не контактують з іншими тваринами. З доглядових процедур у нас теж є підрізання кігтів і дзьоба, роблю це раз на 3-4 тижні», – пояснює Оксана Мех. 

«Я завжди жартую, що у мене безвідходне виробництво» 

Дівчина зізнається, утримувати курочок значно дешевше, ніж собаку чи кота. Тварини харчуються переважно натуральними продуктами, а Оксана доповнює раціон Тупіка та Рижулі різноманітними добавками: подрібненими морськими ракушками, сушеними черв'яками та яєчною шкаралупою. 

«Коли я їм, вони завжди поруч, випрошують щось смачненьке. Хліб з нашого столу – улюблений делікатес. У нас безвідходне виробництво: шкірки від огірків, залишки м'яса, голови креветок – їм «заходить» все. Мої курочки полюбляють зелень і траву. Для них корисним є пророщене зерно – воно легко засвоюється і багате на мікроелементи. Також купую різні крупи, особливо обожнюють пшоно. У них є спеціальна саморобна годівниця та поїлка», – каже героїня. 

«Надзвичайно важко знайти ветеринара для курей. В Україні таких лікарів одиниці» 

Кури, як і будь-які інші тварини, схильні до хвороб, застуд, бактеріальних інфекцій чи кишкових розладів. Водночас знайти для них ветеринара - «завдання із зірочкою», скаржиться Оксана. 

«Коли я вирішила, що курочки будуть жити з нами, то відразу задумалася про ветеринара. Я дзвонила у клініки, де мені казали, що не приймають свійських тварин. Потім я питала, чи є в них орнітологи. Відповідали, що є, але спеціалізуються лише на маленьких чи екзотичних птахах. Я вирішила схитрувати, сказавши, що маю декоративну курочку. І тоді мене прийняли. Лікарка сказала, що можемо звертатися до неї, але не факт, що зможе нам допомогти. Завдяки блогу я познайомилася з іншими власниками курей, які допомагають з лікуванням. В Україні таких ветеринарів практично немає, тому здоров'я курей – відповідальність господаря. Навіть у селах, якщо курка захворіла, то нею ніхто не займається, а просто пускають на суп», – з сумом каже Оксана. 

«Кури – це тварини, яких легко можна залишити в помешканні, тож ми не прив’язані до квартири» 

На думку героїні, кури – напрочуд самостійні та невибагливі домашні улюбленці. Якщо потрібно поїхати у відрядження чи подорож, то їх можна залишити наодинці на певний час. 

«Спочатку ми залишали їх самих не більше ніж на два дні. Оскільки памперси потрібно знімати на ніч, а нікому було це зробити, ми закривали їх на кухні, привідчиняли вікно, вмикали витяжку, а підлогу застелили клейонкою. Залишали їм їжу, воду, смаколики та іграшки. У курочок є м'яч, я його наповнюю черв'яками, який вони котять по підлозі. Ті черв’ячки випадають і вони збирають їх з підлоги. Найдовше вони залишалися самі майже на тиждень. Тоді моя сестра приходила їх провідати, досипала корм і прибирала послід. Прибирання займає всього пів години: згорнути клейонку, викинути, увімкнути витяжку на повну потужність і відчинити вікно. Запаху в квартирі немає, ніхто з гостей не скаржився», – розповідає Оксана. 
Також у дівчини є відеокамера, за допомогою якої Оксана може спостерігати за своїми улюбленцями та бачити, що вони роблять, коли їхньої господині немає вдома. 

«Курочки не псують меблі чи домашній текстиль» 

Тупік та Рижуля мешкають в Оксани приблизно 2 роки. За її словами, вони «не цікавляться» меблями, текстилем чи тюлем і за цей час нічого не зіпсували. 

«Іноді вони вилазять на диван, їм подобається покривало. Курочки «мостять гніздо», шкрябаючи його лапками. Вони можуть дзьобати тканину, наприклад, покривало чи рушник, але від цього речі не рвуться. Єдине, що вони залишають – це пір'я, яке я час від часу збираю. Тоді запускаю робот-пилосос. Іноді вони розкидають свій корм, але підтримувати чистоту не складно», – стверджує Оксана Мех. 

Утім, дещо таки довелося переставити у помешканні. 

«Мої курочки люблять клювати зелені вазони, тож мені довелося переставити їх на високий стелаж, аби пернаті їх не «згризли». Особливо постраждала бананова пальма, яку Рижуля з’їла попри мої намагання оберігати рослину. Тупік і Рижуля не літають, лише ходять і можуть трохи підстрибнути, але не високо», – розповідає Оксана. 

«Як і всі інші тварини, кури теж мають свій характер» 

Кури мають свій характер, певні вподобання та різний зовнішній вигляд. 

«Рижуля більше дослідниця. Вона любить ходити, досліджувати нові предмети та простір. Вона веде себе трохи нагло: може видерти їжу у Тупіка. Балувана дівчинка, одним словом. Натомість Тупік більше захисник, дбає про безпеку: поки курочка собі спокійно їсть, півник оглядається навколо, попереджає голосом про будь-яку загрозу. Також Тупік завжди кличе Рижулю, коли знайшов щось смачненьке. Це навіть інколи дратує. Коли я обом їм щось приношу, то Рижка наминає «за дві щоки», а Тупік не торкнеться їжі, поки вона не візьме смаколик саме у нього, а не в мене. Окрім того, півники шукають і мостять місце для гнізда курочки. Завжди думала, що це турбота курки – тобі треба, то шукай. Але ні, Тупік постійно шукає темні куточки і кличе туди Рижулю, а ще любить зайти в Рижкине гніздо, щоб «навести порядок». Це дуже мило виглядає», – усміхається Оксана. 

«Так можна і тут немає нічого дивного. Саме це я хочу показати у своєму блозі» 

Дівчина зізнається, домашні улюбленці змінили її життя – «витягли» з емоційної ями після звільнення з роботи. Ба більше, Тупік та Рижуля спонукали дівчину наважитися вести власний блог про життя з пернатими. 

«Кури – це не лише м'ясо, а й чудові компаньйони, і з ними можна жити в квартирі. Я хочу, щоб це не сприймали як щось дивне. Чомусь людям легше прийняти, що вдома може жити павук чи змія, але курка – не окей і має жити лише в селі. З коментарів під дописами я дізналася, що є чимало тих, хто хоче завести курей, але боїться осуду. Я теж боялася. Одного разу мій півень, ще без нашийника, кукурікав на балконі. Сусіди зняли це на відео та надіслали в чат. Були повідомлення на кшталт «заведіть ще корову». Я намагаюся розвивати впевненість у собі, щоб позбутися сорому та не боятися думки сторонніх людей. Мені кажуть, що я дивна, але я знаю, що це не так. Поряд зі мною люди, які мене приймають, і це головне», – наголошує 28-річна Оксана. 

Віра ШУРМАКЕВИЧ, «Українська правда. Життя». 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували