ШЛЯХ У МЕДИЦИНУ

– Коли вступала до Чортківського медколеджу і мене запитали, чому обрала фельдшерсько-акушерську справу, я розповіла свій випадок із дитинства, як мій старший брат Володимир отримав травму ока і його госпіталізували до лікарні, – пригадує пані Людмила. – Спостерігаючи за роботою лікарів і медсестер, я вирішила, що також стану медиком. А ще для мене прикладом була сільська фельдшерка Людмила Харахай. У селі до неї за допомогою зверталися будь-якої пори доби. Я завжди хотіла бути схожою на нашу фельдшерку. Після школи вступила до Чортківського медичного коледжу. Отримавши диплом, почала працювати у Тернопільському пологовому будинку №2. На той час я, напевно, була наймолодшою акушеркою в Тернополі. Та попри це, завжди намагалася все робити на рівні з досвідченими колегами.

ПОЧИНАЛА З НУЛЯ

– Через два роки я отримала повідомлення про те, що виграла Greenсаrd, – продовжує моя співрозмовниця. – Багато хто такої миті зрадів би, що зможе поїхати до США, я ж навпаки, дуже засмутилася. Мені не хотілося залишати улюблену роботу. Я знала, що в Америці не зможу відразу працювати за фахом. Та ще й додому так далеко. Але друзі мене заспокоїли, порадили поїхати у Штати, отримати Зелену карту і через рік повернутися додому. На такий план я погодилася. І з цією думкою полетіла за океан. У місті Клівленд штату Огайо жила моя товаришка, тож на перший час я зупинилася у неї.

За океаном, каже Л. Мудра, довелося починати все з нуля. Нині, коли згадує, через що пройшла на початках, сама собі дивується. Важко було і фізично, і морально.

Щоб отримати у США диплом медика, потрібно багато часу і зусиль. Передусім треба добре володіти англійською. Базові знання у Людмили були. За це вона вдячна шкільній вчительці Надії Романівні Лемішці. Для вдосконалення англійської вступила у місцевий коледж, де вчилася три роки. Евалювала свій український диплом, склала державний медичний іспит і стала медсестрою. Водночас продовжувала навчання у коледжі, вже здобуваючи ступінь бакалавра і магістра. Згодом, захистивши лікарську дисертацію на тему «Психологічне здоров’я українців», працювала у Клівлендській клініці, а потім перевелася у клініку MetroHealth в місті Парма. 

ЯК ПРАЦЮЄ СІМЕЙНИЙ ЛІКАР У США

– Професія лікаря у США є дуже престижною і високооплачуваною, – стверджує Людмила Мудра. – Але щоб отримати диплом, треба пройти довгий шлях. Загалом навчання триває до 12 років. Медична освіта в Америці дуже дорога. Нерідко лікарі з двадцятирічним стажем ще дотепер сплачують кредит на навчання у медичному університеті. 

Сімейний лікар працює п’ять днів на тиждень, від 8.00 до 16.00. На прийом одного пацієнта тут виділяють 20 хвилин. Першою пацієнта зустрічає медсестра. Вона міряє тиск, пульс, температуру, вагу і ріст. Після цього у кабінет заходить лікар. В американського лікаря багато помічників. Наприклад, якщо в Україні акушерка, крім своєї роботи, виконує завдання медсестри, стерилізаторки, відносить аналізи до лабораторії, то тут це все робить окремий працівник. 

До сімейного лікаря можна потрапити лише за попереднім записом. Іноді доводиться чекати кілька місяців. Якщо пацієнтові дуже потрібна консультація, він може написати сімейному повідомлення у додатку MyChart. Якщо потрібно, спеціаліст здійснить прийом по телефону або за допомогою відеозв’язку. 

Якщо пацієнт скаржиться на проблеми зі здоров'ям, які не загрожують життю, але вимагають швидкої медичної допомоги, він може без запису звернутися до клініки – urgent care.

Великим плюсом для іноземців, зокрема, для українців, є те, що державні лікувальні заклади, як-от MetroHealth, надають послуги перекладача.

ВИКЛИК «ШВИДКОЇ» КОШТУЄ ДОРОГО

Медицина в Америці дуже дорога, але багато послуг компенсує страхівка. Існує два типи медичного страхування: приватне і державне. За його наявності, після візиту до лікаря пацієнт може здійснити так звану доплату або нічого не платити, якщо все покриває страхівка.

Поїздка на швидкій також коштує дорого. Якщо нема медичного страхування, вона може обійтися в тисячу доларів. Телефонуючи на швидку за номером 911, треба бути готовим, що одночасно приїдуть швидка, поліція і пожежники. Якщо першими прибувають пожежники чи поліція, вони міряють тиск, пульс і чекають на швидку. 

Потрапити до вузького спеціаліста у Штатах можна тільки за направленням сімейного лікаря. Для цього потрібні явно виражені симптоми захворювання. Зробити, наприклад, УЗД серця, МРТ чи КТ для профілактики пацієнт не зможе. Тільки, якщо є серйозні скарги.

Те саме стосується й аптеки. Без рецепта практично не можна придбати жодних ліків. Хіба що противірусні, валер’янку чи ібупрофен.

НА ПЕРШОМУ МІСЦІ ПАЦІЄНТ 

В американського лікаря головне правило – зробити все для того, щоби пацієнт вийшов із його кабінету задоволений. Якщо пацієнтові не сподобався лікар, його методи лікування чи навіть тон розмови, він може написати на медика скаргу або ж подати в суд. Це відповідно негативно впливає на рейтинг лікаря і медзакладу.

Декларацію пацієнт із лікарем не укладає. Йому достатньо прийти на прийом і повідомити, що він бажає, аби саме цей спеціаліст був його сімейним лікарем. 

– У нашій клініці на одного сімейного лікаря припадає півтори тисячі пацієнтів, – продовжує розповідь п. Людмила. – Я цю межу вже перевершила. Дев’яносто відсотків моїх пацієнтів – українці. Багато з них приїхали під час повномасштабної війни. Українці не звикли до такої системи медицини, як в Америці. Іноді дивуються, чому у списку призначень так мало медикаментів. Чому замість антибіотиків, наприклад, їм радять пити багато води, якщо турбує висока температура. Американські пацієнти медицині довіряють. Вони ніколи не вдаються до самолікування і навіть найважчий діагноз сприймають спокійно, без стресу. Я ж, знаючи характер українців, намагаюся водночас бути лікарем їхнього тіла і підтримкою для душі. Добре розумію переживання і розгубленість своїх земляків, бо ж сама колись ходила в їхньому «взутті».  

ПІД ДУХОВНИМ КУПОЛОМ ЗАРВАНИЦІ 

– Я щаслива, що зростала під духовним куполом Зарваниці, – щиро каже Людмила Мудра. – Моє рідне село Вишнівчик на Теребовлянщині поруч із цією духовною святинею. Моя мама Надія Ціхольська тривалий час працювала у селі Зарваниця сільською головою. Вона була надзвичайно доброю людиною, присвятила себе Богові і людям. Так і мене навчила жити. Коли згадую дитинство, в уяві завжди постає дорога до храму. Певний час у Вишнівчику служив священник о. Мирослав Богак. Я дуже любила його проповіді і завжди відвідувала катехитичні заняття. У Сполучених Штатах я також щонеділі йду з родиною до храму. Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Пармі стала для мене другим домом. Це те місце, яке найбільше єднає мене з Україною. Раніше я часто бувала у рідному Вишнівчику. Відколи не стало мами, до рідної хати більше прилітаю в думках. Тато Степан живе у Штатах. Сюди переїхав і мій брат Володимир із дружиною та трьома дітьми. Я безмежно щаслива, що в мене тут є велика родина.

«ВИХОВУЄМО СИНІВ В УКРАЇНСЬКОМУ ДУСІ»

Людмила Мудра разом із чоловіком Василем виховують двох синів: 16-річного Матвія і 19-річного Максима. Старший перейняв від мами естафету і нині в університеті Колумбуса проходить чотирирічний передмедичний курс, згодом продовжить навчання за обраною лікарською спеціальністю. Племінник Назар також виявив бажання долучитися до родинної медичної династії і вступив до коледжу в Пармі.

– Хоча сини народилися в Америці, їх змалку виховуємо в українському дусі, – ділиться сокровенним пані Людмила. – Вони ходили до української школи, є членами Cпілки Української Молоді. Ми постійно говоримо з ними про Україну, дуже вболіваємо за її майбутнє. Хлопці з нетерпінням чекають того дня, коли знову приїдуть у наш рідний Вишнівчик. Коли Максим вступав до університету, йому потрібно було скласти іспит з іноземної мови. Син, зрозуміло, обрав українську. А коли його запитали, хто він – українець чи американець, Максим з гордістю відповів: «Я – українець!» І від того мені стало надзвичайно тепло на душі.

Марія ІЛИК-БЕЗКОРОВАЙНА,

спеціальна кореспондентка газети «Сільський господар» у США

0

0

0

0

Ви вже відреагували