Головні новиниЖиття громадЕкономікаЄвроінтеграціяЛюдиВійна
ІсторіяКонсультаціїПоради господарямВаше здоров'яРодинне перевеслоЦікавеВарто знати
Підписатися
Всеукраїнська громадсько-політична газета.
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ Передплатити
Всеукраїнська громадсько-політична газета.
Передплатити
Місцеві вибори Коронавірус Новини Facebook Telegram

«Бути людиною кожного дня…»

Отцю Андрію Говері титулів і регалій не позичати. Він – митрофорний протоієрей, синкел у справах мирян Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, доктор літургійних наук, член наукового товариства імені Тараса Шевченка, член спілок слов’янських письменників України, журналістів, краєзнавців, філателістів… А днями його урочисто пошанували як «Людину року-2024».

«Бути людиною кожного дня…»

Отцю Андрію Говері титулів і регалій не позичати. Він – митрофорний протоієрей, синкел у справах мирян Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, доктор літургійних наук, член наукового товариства імені Тараса Шевченка, член спілок слов’янських письменників України, журналістів, краєзнавців, філателістів… А днями його урочисто пошанували як «Людину року-2024».

4 тижні тому Джерело:

– Отче Андрію, Вас визнано Людиною року-2024. Що скажете з цього приводу? 


– Раніше на цьому конкурсі мені доводилося представляти різних людей, благословляти цей захід. А цього року був приємно вражений, бо й сам опинився серед лауреатів. Так сталося... І, як мені сказав архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Теодор Мартинюк: «Отче, прийміть це». Але найбільше запам’яталося, коли на відкритті було сказано: «Головне – бути людиною кожного дня».  


– Розкажіть детальніше про свою родину… 


– Мої батьки походять із села Нивочин Богородчанського району Прикарпаття. Тато ще дитиною був вивезений у Казахстан за те, що його сестра носила їсти повстанцям у Чорний ліс. Її вбили, а всю сім’ю вивезли. Тобто сім’я з дитинства була патріотичною, ми вірили в Бога, щодня молилися, хоча це назагал було заборонено. До нашої хати приходили підпільні священники, які правили службу, хрестили дітей, вінчали молодят. У нашій хаті була заборонена література, скажімо, «Історія України» Грушевського, «Чорна рада» Куліша, «Кобзар» Шевченка... Нас було чотири брати і ми з дитинства знали, хто ми є. Тато працював водієм, а мама повністю присвятила себе вихованню дітей і турботі про господарку. Вони, коли одружилися, переїхали в Івано-Франківськ і всі сини  народилися там. Найстарший брат Микола помер 4 роки тому. А трьох інших братів Бог покликав до священничого служіння. Я – священник у Тернопільській архиєпархії, брат Олег (владика Йосафат) – єпископ у Луцьку. А наймолодший брат о. Василь, священник УГКЦ, апостольський адміністратор для католиків у Казахстані та Центральній Азії. 


– Свої студії в підпільній духовній семінарії Ви поєднували з навчанням у Косівському технікумі народних художніх промислів. Ваша творча жилка іноді нагадує про себе.  


– На художника я планував вчитися з дитинства. Пригадую, до нас додому приходив правити літургію отець Микола Волосянко. Я тоді ще був малим і якось після служби він запитав: «Ну що, будеш священником»? А я відповів: «Ні, хочу бути художником»… Я малював зі школи і мій двоюрідний брат – художник, побачивши ці малюнки, відвів мене до художньої школи в Івано-Франківську. Але коли я закінчував навчатися і там, і у восьмирічці, то постало питання куди вступати далі. Я на той час уже почав студіювання в підпільній духовній семінарії, але все одно потрібно було мати якусь професію. Оскільки я був з небагатої сім’ї, то вчитися у Львові не мав змоги. Тому зупинив свій вибір на Косівському технікумі народних художніх промислів. З Божою допомогою я закінчив навчання з червоним дипломом. 


– Як вдавалося поєднувати навчання і в технікумі, і в семінарії? 


– У Косові служив підпільний священник о. Богдан Геврич, я часто приходив до нього. Він допоміг мені знайти окреме помешкання, аби я не жив у гуртожитку. Бо потрібне було окреме місце, де б я міг молитися та навчатися без сторонніх очей і вух. До того ж студії у  підпільній семінарії проходили в різних місцях на території Івано-Франківщини та Львівщини і туди з райцентру зручно було доїжджати на вихідні.  


Навчаючись у підпільній семінарії і навіть закінчивши її, я малював. Це допомогло мені в армії й опісля, коли потрібно було шукати якусь працю, бо за тунеядство могли посадити до тюрми. Та й виникала б зайва підозра. А мій двоюрідний брат Ярослав працював у художній артілі, то взяв мене до себе і це давало змогу мати більше вільного часу і менше стороннього контролю. Звичайно, я виконував свою роботу, мав зарплату, бо треба було за щось жити. А решту часу міг присвячувати Господу.  


– Але ж творча жилка все-таки не давала спокою? 


– Уже ставши священником, продовжував малювати. Хоча тепер пензель у руки беру зрідка, бо часу бракує катастрофічно. Але малювати хочеться, тож іноді займаюся художньою справою. Скажімо, коли 1993 року я прийшов у катедру, там уже розпочали розмальовування храму. 18 років я займався цим. Тобто всі мої художні знання, здібності давали змогу підбирати художників, пропонувати ідеї, задуми. Я виклав цілу концепцію собору у книзі, виданій про катедру. Там, по суті, я виконував роль дириґента. Строгого… Бувало, деякі художники переробляли роботу, бо виконали її не так, як вимагалося.  


І, до речі, в грудні минулого року в художній галереї відбулася виставка моїх робіт, присвячена 160-річчю від дня народження митрополита Андрея Шептицького та річниці Михайла Бойчука, іменем якого названа художня школа в Тернополі. Свого часу він навчався за кошти Шептицького. Тобто художник у мені живе, потрібно лише знайти час для творчості. 


– 11 лютого Ви відзначили 35-ліття своїх священничих свячень. Якби можна було повернути час, щось змінили б у своєму житті? 


– Важко сказати, я задоволений своїм життям і, напевно, не хотів би нічого змінювати. Колись був інший час – страху і тривог. Хоча 1 грудня 1989-го церква вийшла з підпілля, але мене і ще двох семінаристів висвячували з пересторогою. Тодішній митрополит Володимир Стернюк переживав, що можливо радянська влада дала послаблення, аби виявити прихованих підпільників, повернути гоніння. Нас святили у Львові, приватно, в хатині монастиря Сестер милосердя. Але пізніше з кожним днем виглядало, що вихід із підпілля набирає обертів і вже 18 лютого 1990-го в Зарваниці ми мали можливість відправити першу урочисту службу Божу. Присутні (родина, знайомі) були приємно вражені, побачивши, що ми – священники і стоїмо біля престолу. 


– Священники, напевно, теж цікавляться політикою. У світлі останніх подій, чи не складається у Вас враження, що тоталітарний режим повертається з новою силою? 


– На тлі нинішніх політичних і воєнних подій з’являються «пророки», які намагаються вчити, вказувати правильний шлях. Я не політик і не пророк. Просто хочу відзначити, що Церква понад 2000 років є переслідуваною. При будь-яких режимах. Але Церква, і це теж правда, завжди з народом. Її завдання – вказувати людям правильний шлях. Ми живемо у світі, де є диявол, де багато спокус і сильні цього світу приховано чи відверто хочуть нав’язувати свої погляди, правила. А Церква завжди вказує на гріх і це ніколи не подобається правителям, які прагнуть пригноблювати слабших, забирати краще собі, не дотримуватися моральних та етичних християнських цінностей… І Церкву теж хочуть уярмити, зробити знаряддям своїх політичних цілей. Але ми, якщо хочемо залишатися Церквою Божою, завжди маємо бути на засадах Христових. Так, як каже Глава УГКЦ Блаженніший Патріарх Святослав: «Україна стоїть! Україна молиться! Україна бореться. І ми теж маємо робити все, що від нас залежить».  


Тарас ВАСИЛІВ 


Світлини Ярослава СТАРЕПРАВА 
 

0
0
0
0


Підписуйтесь на наш канал
Учені з'ясували, як ґаджети впливають на словниковий запас дитини
Науковці стверджують, що дитячий словниковий запас розвивається повільніше, якщо довго користуватися ґаджетами.
15 хвилин тому
Перспективні очікування від «БІО-ЛАНу»
Понад 200 робочих місць, 110 мільйонів євро інвестицій та 7 мільйонів гривень надходжень до місцевого бюджету щорічно. Такі очікування від створення індустріального парку «БІО-ЛАН» у Лановецькій міській територіальній громаді.
2 години тому
Фермери можуть отримувати пальне у розстрочку без переплат
Компанії WOG та WEAGRO запустили зручний механізм придбання пального у розстрочку для фермерів. Тепер аграрії можуть отримувати якісне пальне без зайвих фінансових ризиків, застав та переплат.
2 години тому
Україну охопить значне похолодання та навіть заморозки…
Про це на своїй сторінці у Facebook повідомила відома синоптикиня Наталка Діденко. За її даними, відчутне похололання очікується вже під завершення наступного тижня. Згодом (після 6-го квітня) прийдуть і заморозки.
3 години тому
Таємнича блакитна спіраль у небі над Європою: що це?
Блакитна спіраль з'явилася в небі в небі над Європою - від Британії до України – у ніч проти вівторка. Експерти заспокоюють - це не початок вторгнення інопланетян. Ефект гало - не найбільш дивовижна річ, яку можна було побачити в українському небі.
16 годин тому

Головне про коронавірус:
Останні матеріали
Більше статей


РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ
Тернопіль, вул. В. Чорновола, 1
Допускається цитування матеріалів без отримання попередньої згоди hospodar.ua за умови розміщення в тексті обов'язкового посилання на hospodar.ua - Сільський Господар. Для інтернет-видань обов'язкове розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовані статті не нижче другого абзацу в тексті або в якості джерела. Порушення виняткових прав переслідується Законом.

Сільський Господар © 2023 - 2024
Політика конфіденційності
Допускається цитування матеріалів без отримання попередньої згоди hospodar.ua за умови розміщення в тексті обов'язкового посилання на hospodar.ua - Сільський Господар. Для інтернет-видань обов'язкове розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовані статті не нижче другого абзацу в тексті або в якості джерела. Порушення виняткових прав переслідується Законом.