Такі люди є! Вони працюють у Тернопільському обласному медичному центрі соціально-небезпечних захворювань. На його базі створили ще й Центр ментального здоров’я, який нині користується попитом. Про те, чим живе медзаклад, з якими проблемами можна звернутися та як саме фахівці допомагають пацієнтам, розповів лікар вищої категорії, досвідчений організатор охорони здоров’я, генеральний директор (головний лікар) Василь Галанов. 

«Дбаємо як про ментальне, так і фізичне здоров’я» 

Василь Степанович очолює комунальне некомерційне підприємство «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» Тернопільської обласної ради з 2011 року. Медзаклад розташований за адресою м. Тернопіль, вул. Тролейбусна, 14, тел. (067) 368 65 59 (Софія Володимирівна). Вся діяльність налаштована згідно із протоколами НСЗУ. Центр займається лікуванням алкоголізму, наркоманії, тютюнокуріння та ВІЛ/СНІД.  У медзакладі є два поліклінічних відділення. Цьогоріч на базі одного із них створили Центр ментального здоровʼя. На сьогодні доволі велика кількість людей звертається сюди за допомогою та моральною підтримкою. Зокрема військові, їхні дружини, сім’ї. У середньому на прийомі у спеціалістів буває майже сорок людей на місяць. 

«У нас повний спектр поліклінічної допомоги. Є  терапевти, кардіологи, невропатологи, окулісти, фахівці проводять обстеження УЗД, ЕКГ, енцефалограму, працює велика лабораторія, де можна зробити будь-які аналізи. Отож люди, які приходять покращити ментальне здоров’я, мають змогу пройти повне обстеження і покращити ще й фізичне», – зазначив Василь Галанов.  

У центрі працюють висококваліфіковані психологи і соціальні працівники. Вони використовують різноманітні методики лікування, такі як «Група 12 кроків», «Самодопомога «+», проводять груповий курс «Розвʼязання проблем». У центрі застосовують музикотерапію, ароматерапію, арттерапію. Тобто проводять цілий комплекс методик, аби покращити стан психічного здоров’я і людина могла б спокійно переносити стреси та повернутися до повноцінного життя… 

Окрім поліклінічних підрозділів, є ще два стаціонарні психіатричні відділення. У центрі також займаються наданням паліативної допомоги. Спеціалісти пройшли належні курси, вони виїжджають на дім до маломобільних пацієнтів. Є й стаціонарна паліативна допомога. 

«Паліативна допомога – це не лише медичний підхід до лікування важкохворих пацієнтів. Це ціла філософія турботи, людяності та гідності. Наші спеціалісти надають підтримку і допомогу рідним хворих у важкі часи, допомагаючи їм впоратися з емоційним тягарем, який вони несуть. Це важливо, адже родичі часто відчувають безсилля і розгубленість, не знаючи, як краще допомогти своєму близькому», – зазначив головний лікар. 

Допомагаємо 90% пацієнтів 

Питання різноманітних залежностей завжди було складне. Суспільство не сприймає людей, які опинилися на краю прірви, мовляв самі винні. Однак суворе сьогодення змушує поглянути на реальність по-іншому. Адже часто пацієнтами центру стають військові, люди, які у мирний час були зовсім байдужі до алкоголю. І про те, через що їм довелося перейти, щоби шукати відраду в алкоголі, можна лише здогадуватися. Тож фахівці центру без зайвих запитань завжди йдуть на допомогу. 

«Проблема з алкоголізмом у нашій країні загострилася ще раніше. Зросла кількість пацієнтів ще з часів Майдану. Люди, які зовсім не вживали алкоголю, почали шукати у ньому полегшення, щоби заглушити біль, відійти від реальності. Від багатьох чули: вживав алкоголь задля заспокоєння, незчувся як розвинулася залежність. Тоді до нас потрапляло від п’яти до десяти осіб на місяць. Сьогодні їх уже сорок. Загальна кількість пацієнтів – 330 осіб, – розповів пан Галанов, продовживши. –  Часто звертаються військовослужбовці. Буває, чоловік приїжджає додому у відпустку і сам йде до нас за допомогою. А буває, що військові частини направляють».  

Лікар каже, якщо людина після лікування три місяці не вживає алкоголь, отже, позбувся цієї пагубної звички. У центрі допомагають 90% людей із алкогольною залежністю. Однак, окрім фахової допомоги, вкрай необхідна ще й воля самої людини стати вільною від залежності.  

«Якщо чоловік приходить до нас лише тому, що родичі чи керівництво вимагає, а в самого в голові випивка і розваги, тут важко допомогти. Ми очистимо організм, зробимо все від нас залежне, але ж повернувшись додому, він захоче й далі відчути той стан ейфорії. Коли ж пацієнт твердо вирішив, що хоче звільнитися від алкогольного рабства, у нього все вийде, а ми  допоможемо. У мене не так давно був випадок. Звернувся давній пацієнт, уже роками не п’є. Але щось в його житті пішло не так, і, щоб не зірватися, прийшов до нас. Я провів методику із застосуванням «25 кадру», тоді людину «поміщають у гіпнотичний стан, і на її підсвідомості закладають потрібну інформацію. Дав рекомендації як проводити ці сеанси вдома. Все! Пацієнт спокійний, і я задоволений, адже врятував від пагубної звички ще одне життя», – зазначив Василь Галанов. 

Загалом у центрі працюють висококваліфіковані лікарі, які володіють різноманітними методиками, весь час навчаються, проходять спеціальні курси та щодня допомагають людям.  

Важкі наслідки необдуманих вчинків 

У центрі лікують також і наркозалежність. Людям, які свого часу спробували різноманітні наркотики, допомогти вже важче, хоча все залежить від виду речовини. Василь Степанович каже, наркозалежність із кожним роком зростає, як і види наркотиків.  

«Нині на Тернопільщині 550 офіційних наркозалежних осіб, з яких 490 – жителі обласного центру. Попередніми роками була здебільшого опіоїдна наркоманія, нині цієї нечисті безліч…», – констатував лікар. 

Медик зазначив, що найлегше лікуванню піддається вживання канабісу, тобто конопель. Там немає соматичного стану. А ось з рештою –  наслідки від вживання надзвичайно важкі. Є такі речовини, що викликають прояви гострої шизофренії, галюцинації. І якщо людям із алкогольною залежністю можна допомогти у 90% випадків, з наркозалежністю – цей відсоток значно нижчий. І наслідки за ці необдумані вчинки – дуже важкі як для людини, так і для її оточення. 

«145 осіб, які страждають від розладів психічної поведінки внаслідок вживання наркотиків, щодня приходять до нас на замісну терапію. Тобто ми видаємо певні препарати, які полегшують їхній стан. Якби це збоку страшно не виглядало, але ж це теж люди, у яких є сім’ї. Це така хвороба, де страждає не тільки залежна людина, а і його рідні. Тож нам доводиться працювати ще й з ними. Адже у них часто виникають проблеми з ментальним здоров’ям, які допомагають подолати у нашому центрі». 

 
…Ми обговорили далеко не всі залежності, які чатують на людей у сучасному світі. Але окреслили важливий момент – кожна із них, за бажання самої людини, лікується, кожна людина, що коли-небудь «схибила», стала залежною, має право на другий шанс і повноцінне щасливе життя. Слава Богу є люди, які готові у цьому допомогти. 

Зоряна ДЕРКАЧ 


 

0

0

0

0

Ви вже відреагували