Адже щодня невтомні лікарі буквально видирають із лап смерті пацієнтів, часто даруючи безцінний шанс на життя. Отож ми поспілкувалися із генеральним директором онкологічного диспансеру Леонідом Шкроботом про непрості лікарські будні й дізналися, що попри все, медзакладу вдається не лише триматися на плаву, а й розвиватися, застосовуючи новітні медичні інновації. 

Спогади про перші дні війни 

«Дуже чітко пам’ятаю їх. Ми скасували всі планові операції. Оперативно надходили чіткі інструкції з департаменту охорони здоров’я Тернопільської ОВА. Почали організовувати запаси палива і води. Насамперед подумали про бомбосховища, які потрібно було негайно привести у стан готовності», – пригадує головний лікар.  

Попереду були вихідні, керівник не мав права вимагати від працівників вийти на роботу. Тому звернувся до лікарів у загальному чаті «вайбера» з проханням про допомогу, мовляв, у кого є вільні руки і можливість – прийти облаштувати укриття. «До нині пам’ятаю, вдосвіта приїхав на роботу, дивлюсь, а парковка уже переповнена автомобілями. Прибули всі. Це було надзвичайне емоційне піднесення! За вихідні гуртом облаштували підвальні приміщення, провели воду, протягнули додаткові електролінії, привезли генератори, знесли ліжка, запаси медикаментів тощо. Так ми організували сховище на 150 осіб», – продовжив Леонід Володимирович.  

…До західних кордонів линули колони з автомобілів. Чимало людей зірвали просто з лікарняних ліжок, з крапельницями і катетерами. Зверталися за допомогою в онкодиспансер. Головний лікар пригадує, тоді був дуже великий наплив пацієнтів із прифронтових територій. Відзначає: «були такі, які їхали за кордон, а з часом знову поверталися до нас». Надзвичайно приємно було отримувати схвальні відгуки про заклад, професійний і чуйний колектив. До слова, у час, коли українці масово змушені були втікати за кордон, усі лікарі Тернопільського онкодиспансеру залишилися на місці. Навіть більше, коли ЗСУ звільнили Херсонську область, тернопільські онкологи їздили в Херсон, де працювали вахтовим методом. Наприклад, гінеколог Олександр Болюх два місяці надавав допомогу херсонцям.  

На території диспансеру діє митний склад. Тож до війни була змога отримувати вантаж з-за кордону і розмитнювати його на місці. Так ми отримали двісті ліжок, два автомобілі, наркозні апарати, та багато іншого, тому  досвід роботи з гуманітарною допомогою був. 

…Першими  тижнями війни в лікарню почали надходити великі гуманітарні вантажі –  сила силенна ліків, перев’язувальні матеріали, засоби медичного призначення, стерильні хірургічні комплекти. Майже півтора року не купували жодного засобу із знезараження, дезінфекції тощо. Не все могло бути використаним у нашій лікарні, тому отримане сортували і відправляли й у інші медзаклади, – розповів пан Шкробот. 

Оновлення відділень і нова лабораторія 

Леонід Володимирович каже, що завдяки зміні моделі фінансування медичної системи, зокрема, онкологічної служби, вдалося зробити чимало як у довоєнний період, так і тепер. «Перехід на нову систему фінансування показав, що наш заклад уміє не лише працювати, а й може заробляти кошти. Тому за роки співпраці з НСЗУ ми фактично відновили «з нуля» два поверхи диспансеру. Провели ремонти у другому хірургічному і торакальному відділеннях. Це була глибока реконструкція із заміною системи опалення, електропостачання, водовідведення, каналізації. Окрім того, зробили нову лабораторію, яка  може конкурувати з великими відомими лабораторіями. У ній проводять увесь спектр необхідних аналізів. Вона працює повністю автоматично», – поділився головний лікар. 

Пан Шкробот каже, що результати аналізів відображаються у загальній медичній інформаційній системі, тому лікар   має змогу отримувати їх просто на телефон. Навіть більше, у закладі працюють над тим, аби скоротити непотрібний документообіг і перевести історії хвороб у електронний формат. Усі робочі місця обладнанні комп’ютерами, Леонід Володимирович гордиться тим, що лікарня працює як один злагоджений механізм. 

Новітні технології 

«Міністерство охорони здоров’я надало нам апарат, на який ми з нетерпінням чекали чотири роки, це – лінійний прискорювач. Для нього ми побудували спеціальне приміщення за 26 мільйонів гривень. Увесь світ перейшов на лінійні прискорювачі через одну причину – їх не потрібно перезаряджати. Вони самі генерують радіацію. Апарат уже стоїть у бункері. Наші провідні фахівці працюють над тим, аби його запустити, – зазначив лікар, продовживши. – Окрім того, міністерство надало нам ще й комп’ютерний томограф. А ще упродовж останнього місяця розпочали будівництво приміщення під магнітно-резонансний томограф, який нам знову ж таки надало МОЗ». 

У Тернопільському онкодиспансері оновили операційні, наповнивши їх сучасним обладнанням, встановили проточно-витяжну систему вентиляції, яка забезпечує стерильність повітря. В операційних є система вентиляції, де працює підігрів узимку, а охолодження – влітку. «Хотів би зазначити, що нові операційні у нас нічим не відрізняються від тих, що я бачив у Франції, Австрії чи Польщі. А в деяких випадках, можу запевнити, кращі. До приватних європейських клінік нам далеко, однак сьогодні більшість закладів в Україні мають прекрасне оснащення і зробили великі кроки вперед». 

«До складної зими ми готові» 

Головний лікар – не лише медик, а й господар. Стежить за тим, щоб у закладі вчасно проводилися роботи з ремонту чи підтримки приміщень. В онкодиспансері працює своя котельня, а це 16 котлів. Влітку, як каже пан Шкробот, зробили чимало роботи, щоби підготувати медзаклад до зими: перекрили дахи, поміняли стояки на опалення у двох корпусах, відремонтували систему розподілу тепла, встановили генератори тощо. Чимало роботи було й на лікарняному подвір’ї. Зрізали понад сотню старих дерев, а натомість висадили чотириста саджанців, які нам подарував знаний аграрій Петро Гадз.  

«До складної зими ми готові! – запевняє Леонід Шкробот. – Зробили запаси пального, води як в операційних, так і в бомбосховищі. Є генератори, які окремо живлять операційні, реанімації, ліфти, головний корпус. Тепер встановлюємо генератори на нову апаратуру. Окрім того, ставимо джерела безперебійного живлення, адже апаратура надзвичайно чутлива». 

Лікування онкозахворювань – найдорожче 

Леонід Шкробот каже, що кількість онкологічних хворих щороку зростає на 1%. У поліклінічне відділення диспансеру надходить більш як  тридцять тисяч звернень за рік.  

«Ми відрізняємося від інших лікувальних закладів. Адже, як не прикро, у онкологічних відсоток виживаності набагато менший.  Нині у всьому світі визнано, що лікування раку є найдорожчим з-поміж усіх медичних маніпуляцій. Будь-який курс хіміотерапії – це три-чотири препарати, якщо держава забезпечить двома-трьома – це прекрасно. Дуже дорогі препарати практично не закуповують. Бо доводиться робити вибір – допомогти трьом людям дороговартісними ліками чи трьом тисячам дешевшими… Закуповують ті, які зустрічаються у більшості схем терапії. Тому й виникають ситуації, коли пацієнтам доводиться рятуватися самим…», – констатував лікар. 

Наприкінці розмови Леонід Шкробот подякував людям, які знають, що таке рак, зуміли справитися з хворобою, а тепер допомагають боротися з нею іншим. Вони організовують зустрічі, лекції, діляться досвідом. Добродійники подарували медзакладу більш як сто картин, під якими психологи зробили мотиваційні написи і почепили у всій лікарні. Задля підтримки духу у другій хірургії  розмістили великі мотиваційні банери.  

«У нас працює величезна команда справжніх фахівців, які весь час навчаються, розвиваються, наділені великим досвідом, а основне – чуйним серцем», – підсумував  розмову головний лікар Леонід Шкробот. 

Зоряна ДЕРКАЧ 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували