У своїй статті для ZN.UA «Село і люди. Що має зробити держава, щоб урятувати сільські громади від зникнення», експерт назвав вісім пунктів, які має виконати влада, щоб розвивати, а не вбивати сільські території. 

По-перше, каже Ткачук, потрібно психологічно припинити сприймати сільський розвиток у парадигмі сільського господарства, орієнтованого на великих товаровиробників, а орієнтуватися на людей, які проживають на сільських територіях, на збереження системи розселення. Якщо території остаточно знелюдніють, вони будуть втрачені для України. 

По-друге, варто повернутися до раніше напрацьованого – заходів, які були записані в попередній редакції Державної стратегії регіонального розвитку, але так і залишилися невиконаними. Проаналізувати, чому їх не було виконано і що потрібно зробити для їх виконання. 

По-третє, потрібно проаналізувати нові тренди, які з’явились у розвитку села впродовж останніх двох років війни, і спробувати виявити найжиттєздатніші, пов’язані з переселенням жителів міст на сільські території, переміщенням виробничих сил для їх закріплення та поширення. Поява на сільських територіях нових жителів із міст дає шанс на відновлення таких територій. 

По-четверте, тотальне руйнування багатьох міських поселень українського сходу, неможливість їх відновлення на попередньому місці відкриває можливості для заснування та будівництва нових міських поселень європейського типу в сільській місцевості, де є потенціал для розвитку промисловості на основі місцевої сировини. 

По-п’яте, в окремих територіальних громадах зі значною часткою сільського населення вже накопичився певний інноваційний досвід розвʼязання низки гострих проблем у системі освіти, забудови, індивідуальної зайнятості, залучення нових жителів. Потрібно узагальнити такий досвід і зробити його доступним для поширення серед інших громад, надати підтримку в упровадженні. 

По-шосте, такі дії не будуть можливими, якщо ключові центральні органи виконавчої влади не координуватимуть між собою діяльність на сільських територіях, а політику сільського розвитку не буде визнано частиною державної регіональної політики. 

По-сьоме, новосформоване Міністерство регіонального розвитку разом із Міністерством агрополітики мають підготувати державну програму регіонального розвитку, спрямовану на розвиток сільських територій, яка повинна враховувати нинішні проблеми, реальний стан, тренди розвитку, воєнні ризики та ресурсні можливості. Зробити це потрібно якомога швидше, аби програма могла бути запущена в реалізацію з другого півріччя 2025 року після відповідного внесення змін до державного бюджету України. 

По-восьме, необхідно посилити роль територіальних громад, зокрема, місцевих рад, у розвитку сільських територій. Загалом дуже правильна ідея створення територіальних громад, де є міське поселення – центр громади та сільські території, як можливість певного балансування інтересів територіального розвитку та великих агрохолдингів – не всюди спрацювала. 

«Коли ми розмовляємо про сільське життя, бесіда стає досить емоційною. «Сільські люди нікому не потрібні. На жаль, такої ж думки дотримуються досить багато жителів сільських територій. Традиційний консерватизм сільських жителів у нас посилився усуненням держави від розвʼязання проблем на селі. Польські села, які 20 років тому були в такому ж занедбаному стані, як і українські, нині виглядають просто як лялечки. Це є вагомим аргументом для того, як  відроджувати українські села», – підсумував Ткачук. 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували