Жінка, що не говорить правди чоловікові, не може ніколи сподіватися пошанівку ні від дітей, ні від сусідів. Жінка повинна шанувати передовсім свого чоловіка як господаря. Коли чоловік господар кого-небудь із домашніх ганить чи навчає, не повинна жінка зараз виновника з криком обороняти, але нехай (ніби нехотячи) докине своє лагідне тепле слово. 

Коли ж господиня завзято боронить, а господар лає, виходить таке, що господар є несправедливий. Коли чоловік  і жінка часом не погоджуються, тоді не треба цієї незгоди або й сварні показувати сусідам. 

Про це все можна договоритися у хаті. Діти і челядь не повинні ніколи зміркувати, що в хаті є незгода. Коли жінка зауважить, що діти між собою сваряться, нехай всіма силами старається це скоро викорінити. Декотра жінка в сварці з чоловіком любить заплакати і зовсім не думає, що це зле. Така жінка чоловікові дуже скоро остогидне. 

Молоді жінки повинні ще й це затямити, що від гніву і злости линяє краса і жінка дуже скоро старіється. Жінка, котра держить у хаті чистоту, сама чисто вбирається, чисто одягає дітей, знає варити хоч дешеві, але смачні страви,  і є на все вирозуміла, така жінка чоловікові все подобається, а на всіх лицях в хаті видно спокій і веселість. 

«Сільський господар», 1929 р. 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували