Треба лягти на відповідний бік, не підкладаючи нічого під голову, і за кілька хвилин вода витече. Прискорити процес можна, зробивши кілька ковтальних рухів і намагаючись поворушити вухами (дехто вміє робити це доволі вправно).

Ще один спосіб – згорнути з вати джгутик і обережно засунути в слуховий прохід, щоб вода всоталась.

Зазвичай рідина далі зовнішнього слухового проходу не затікає. Зовнішнє вухо – це не лише вушна раковина, а й слуховий прохід до барабанної перетинки, що перекриває шлях воді. Якщо барабанна перетинка не перфорована (не проткнута), то вода не потрапляє в так звані середнє й внутрішнє вуха. Інколи, втім, вона може просочитися через євстахієву трубу – вузький довгий канал глибоко в носі.

Серед ускладнень від води у вусі – розбухання сірчаної пробки, що призводить до зниження слуху, а також запалення різних відділів, що виникає, коли вода брудна, і разом з нею всередину потрапляють хвороботворні мікроорганізми. Найчастіше – гриби, на які «багаті» прісні водойми. Тоді розвиваються отити, зокрема отомікоз. При цьому захворюванні в слуховому каналі накопичується грибкова маса, що також призводить до зниження слуху. 

У будь-якому разі вийняти і сірчану, і грибкову пробку зуміє тільки лікар-отоларинголог. Не беріться робити це самі, тим паче довгастими предметами, як-от вушні палички, бо не лише не поліпшите ситуацію, а можете значно погіршити, наприклад, пошкодивши барабанну перетинку.

0

0

0

0

Ви вже відреагували