Творчість народного художника України, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка, нагородженого відзнаками «Національна легенда України», «Скарб нації» за вагомий внесок у розбудову України, вийшла на нові горизонти представлення нашої Вітчизни світові.  

Легендарний художник народився в Москалівці, що на Лановеччині, 12 травня 1936 року. Перед всесвітнім визнанням, в часи глухого соцреалізму, Марчук був у чорному списку митців. Його творчість ігнорували і замовчували, забороняли виставки. Через неможливість реалізуватися на рідній землі, художник був змушений у 1989 році емігрувати за кордон. Відтоді  митець встиг пожити в  Австралії, Канаді й США, звідки остаточно повернувся в Україну у 2001 році. Він завжди  каже, що його картини є на всіх континентах, бо дарував їх  як свої візитівки. Вклад маестро у репрезентацію України світові безцінний. Тепер Іван Степанович один зі ста живих геніїв сучасності,  член наукової ради Міжнародної академії сучасного мистецтва в Римі, яка прийняла його, єдиного українського художника, до лав «Золотої гільдії».  

Серед безлічі вітань із днем народження, Івана Степановича вітав Державний музей мистецтв Казахстану імені А. Кастеєва відкриттям виставки принтових робіт його «Шевченкіани», яку з успіхом понад пів року експонували в Національному музеї «Київська картинна галерея» і зберігається в  музеї на Тарасовій горі в Каневі. Вітав митець і відвідувачів виставки у своєму онлайн-зверненні до шанувальників великого Кобзаря. Адже саме в Казахських степах пророк українців відбував заслання, провів складні періоди  життя в муштрі, але з непереможним бажанням творчості. Подарунком геніальному художнику став і вернісаж у Мельбурні. Там Австралійський музей українського мистецтва зробив виставку українських художників, які жили і проживають на цьому континенті. Найціннішим експонатом виставки з приватної колекції  стала картина Івана Марчука «Чорнобильська Мадонна», створена у неповторному стилі пльонтанізму.  

Подарунок генію сучасності зробили і приватні колекціонери України, організувавши виставку в Національному музеї «Київська картинна галерея» – «Відомий  невідомий». Тут представлено понад сорок унікальних робіт вічного експериментатора, які рідко або майже ніколи не експонували, разом із його відомими картинами.  

Виставка «Відомий невідомий», крім робіт майстра, складається з газетних статей різних років, інструментарію митця та медійного простору. А ще подарунком імениннику став каталог виставки, який видали колекціонери картин тисячним тиражем. А ще цьогоріч Національний банк України випустить монету «Пльонтанізм» двох номіналів. 

Зустрічатися з Іваном Степановичем завжди свято у Києві чи у Відні, де він тепер тимчасово мешкає. Я з радістю зауважую нові роботи в його виставковій залі. – Це три картини нового циклу «З погляду вічності». Чогось так лягає на душу саме ця назва серії робіт, – каже наш легендарний земляк. А я вже хочу вітати його із черговим п’ятнадцятим циклом – «Віденські рапсодії», які він виставляв у столиці Австрії.  

Живописець, від картин якого затамовує подих,  приязно дивиться і каже, що це уже безмежний Марчук, який народився із «Погляду у безмежність», де «Мрії виходять з берегів». Я знаю, що це цикли його робіт, які в п’ятнадцяти іпостасях розрослися навколо його мистецького стовбура «Голос моєї душі». 

Він каже, що за горизонтом є горизонт, якого мусиш досягти. 

– А там що? Знову горизонт, розумієш? І так мене це постійно штовхає, навіть коли настрою немає ставати за мольберт, руки самі просяться до роботи, – каже митець. 

 
На почесному місці у виставковій залі  бачу ще одну відзнаку – Диплом переможця проєкту «Народний президент» за значний особистий внесок в поширення праведного імені України у світі. Кажу йому, що завжди захоплююся цією його місією. Маестро  усміхається і каже, що вдячний українцям  за розуміння і любов до його творчості. 

– Мої картини працювали і працюють на мене і на Україну, за ними світ пізнавав неповторну красу наших земель, глибину традицій, навіть коли нічого не розуміли, глядачі дивувалися та захоплювалися, знали, що я з України, – не без гордості каже патріарх мистецтва України. 

 
У його доробку понад 5000 полотен. Упродовж  останніх років його твори експонували не тільки в Україні, а  й за  кордоном (Литва, Молдова, Німеччина, Польща, Чорногорія, Швейцарія, Чехія, Словаччина, Іспанія, Таїланд, США, Австрія), де й  виконували функцію народної дипломатії,  утверджуючи місце України в мистецькому просторі, забезпечуючи їй вихід на арену світової історії. Його і тепер запрошують найпрестижніші виставкові зали світу, попереду  планів багато. Шкода, що не всюди він може представити глядачам своїх «дітей», як називає  картини. Але добре, що світ цікавиться і бачить його праці, переконаний художник. Його картини стають лотами на аукціонах зі збору коштів на допомогу ЗСУ. 

– Це найстрашніший час нашої історії, можливо тому, що ми в ньому живемо, і осторонь ніхто не може стояти, – говорить художник. – Художнє  полотно – то і краса, і товар.  А в час війни це ще й рупор держави, її посол і дипломат, який нагадує людям, аби не були байдужими до горя маленької країни, яка собою захищає весь світ від сатанинського зла, – каже маестро. – Вірю, що світло в нас попереду, бо не може зло побороти добро, а правду накрити така брехлива нація. Може,  хто і чекав асвабадітєлєй, але вже прозрів на що вони здатні. Він же не звільняти прийшов, а знищити українців до останньої хати. Цю дикість ХХІ століття треба побороти, бо це не тільки трагедія України, Європи, це загроза світові. Тому з Україною в серці треба тримати оборону на всіх фронтах, аж до перемоги.  

Людмила ОСТРОВСЬКА, 
наша спеціальна кореспондентка у країнах Європи 

м. Відень (Австрія)  
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували