Головні новиниЖиття громадЕкономікаЛюдиВійнаІсторія
КонсультаціїПоради господарямВаше здоров'яРодинне перевеслоЦікавеВарто знати
Підписатися
Всеукраїнська громадсько-політична газета.
РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ Передплатити
Всеукраїнська громадсько-політична газета.
Передплатити
Місцеві вибори Коронавірус Новини Facebook Telegram

Йому аплодує культурна столиця Європи

Народний художник України, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка, лицар ордена Свободи, титулований відзнаками Президента України «Національна легенда України», «Скарб нації», член «Золотої гільдії» Міжнародної академії сучасного мистецтва у Римі, наш земляк із Лановеччини Іван Марчук у ці дні має потужні діючі виставки, як в Україні, так і в столиці Австрії, де він тимчасово мешкає від початку повномасштабної війни.

Йому аплодує культурна столиця Європи

Народний художник України, лауреат Національної премії імені Т. Шевченка, лицар ордена Свободи, титулований відзнаками Президента України «Національна легенда України», «Скарб нації», член «Золотої гільдії» Міжнародної академії сучасного мистецтва у Римі, наш земляк із Лановеччини Іван Марчук у ці дні має потужні діючі виставки, як в Україні, так і в столиці Австрії, де він тимчасово мешкає від початку повномасштабної війни.

2 тижні тому Джерело:

В Україні, у національному музеї «Київська картинна галерея» триває одразу дві виставки Івана Марчука: «Свою Україну любіть» – «Шевченкіана», із Шевченківського національного заповідника на теми творів «Кобзаря» та «Іван Марчук. Відомий і невідомий», де виставлені понад 150 картин із музеїв і приватних колекцій із відеоінсталяцією «Генотип вольності» за мотивами творчості художника. У Відні виставлені 50 полотен «Віденських рапсодій». А 9 лютого у Відні, в історичній будівлі Aula der Wissenschaften, в одному з найбільших виставкових залів культурної столиці Європи, відкриється масштабна виставка «Голос моєї душі», на якій світ зможе побачити майже 300 полотен митця.

 
Як сказала помічниця маестро і організаторка виставки Тамара Стрипко, це буде найграндіозніше явище не тільки у творчості Марчука та мистецької України, а подія європейського масштабу у світовій образотворчості. На ній можна буде ознайомитися з полотнами Івана Марчука, які він створював понад 70 років у 15 іпостасях. Найстаршій із виставлених картин – 59 років, а наймолодша датується січнем 2024 року. 

  
Київські настрої 


А зустрілися ми з Генієм у майстерні  напередодні його Віденських вернісажів. Він уперше за два роки побував у Києві. Каже, що дуже сумує за Україною. Згадує свою київську майстерню, куди на п’ятий поверх гвинтовими сходами ледве вийшов. Там залишилися архіви, які треба розсортувати. Серед київських настроїв художника і відвідування «Шевченкіани». 


– Шкода, що був у Києві всього кілька днів. А виставка мене самого здивувала, я ж давно в Каневі не був. Я б зараз так не намалював ті образи, що в душу в’їлися із Тарасових творів.  


Він згадав, як створив ці 42 роботи. Дав їм життя не в майстерні, а  безпосередньо на природі: то в Седневі на Чернігівщині, то в Гребенях на Київщині, то в рідній  Москалівці на Лановеччині. Зазначу, що «Шевченкіана», як і цикл «Голос моєї душі» були пошановані Національною премією України ім. Т.Г. Шевченка.  


Бачив він і виставку «Іван Марчук. Відомий невідомий», де є твори, які вважали небезпечними, і підпадали під категорію «народ цього не зрозуміє». Тішиться, що картини живуть із людьми, спонукають думати. Запитую його про здоров’я. Іван Степанович  відповідає: «Дякую Богові, що тримаю пензлик у руках, а він ще здатен творити дива і мене самого дивувати».  Він, як завжди, поспішає творити, бо ще багато є що сказати, а час летить. 


«Віденські рапсодії» 


Феєрверк виставок зробив художника заклопотаним, щасливим і ще вимогливішим до себе. Я відразу відчула його неспокій, а він помітив моє здивування тим, що я не бачу багато робіт на стінах його домашньої Віденської виставкової зали. 


– Картини пішли на підготовку до виставки  «Віденські рапсодії». Вставив у рамочки і вони заграли іншими фарбами, ніби ожили, – каже мені з притаманним тільки йому блиском в очах. 

 
Він любить завершений варіант своєї філософії у фарбах.  


Я запитую, що ще із домашньої колекції йде на виставки. Він підводить мене до мольберта і, показуючи ще незавершений малюнок «Я ніжно торкаюсь тебе». – Гарні квіти на виставку, ще працюю над нею. Готую до вернісажу на 9 лютого, – каже земляк. ¬– А ось ці картини ідуть на  «Віденські рапсодії», – показує кілька, які  я з його дозволу  називаю медитативними полотнами із згустками світла впереміжку з темрявою та з карколомними енергетичними посилами. 


– На ній буде тільки цей цикл, що я створив тут, «п’ятнадцятий» Марчук. Ця виставка стане прелюдією до великої опери, якою буде грандіозна виставка 9 лютого. Маестро показує ще дві, щойно зняті з мольберта роботи. За його словами, тихі з обтікаючими формами образи, під назвою «Піанісимо». «Якщо у мене музика не звучить голосно і за нотами, то вона виграє скрізь на картинах. Вони ж побудовані на тому, що й музика – ритм, колір, гармонія і форми, – пояснює митець і  каже, де б він не був, його до роботи надихали пейзажі України, її квіти, сади, яри з переярками і безмежні сонячні поля. Зрештою, свій стиль письма «пльонтанізм», за його словами, він побачив, глянувши в небо під деревами. Тепер цей стиль внесений у світові академічні мистецькі видання без перекладу. А ще поставив Івана Марчука  в один ряд із винахідником імпресіонізму Клодом Моне, модернізму Пабло Пікассо, сюрреалізму Сальвадором Далі.  


«Голос моєї душі» 


Прошу Івана Марчука презентувати для наших читачів картини, які у культурній столиці Європи розкажуть про Україну набагато більше, ніж історичний екскурс у шістдесяті минулого століття.  


– Це мій головний цикл, – говорить Маестро. – Починався він із невеликих монохромних робіт у середині 1960-х. А коли назбиралося таких до сотні робіт, прийшло осяяння: це голос моєї душі. І тоді я вперше відчув велику втіху і довго бачив увесь світ у рожевих фарбах. Ось так у 1965 році і з’явився цикл «Голос моєї душі».  


Художник розповідає, що на виставці будуть ті перші роботи, які ламали тодішні стереотипи, надумані принципи соцреалізму: «У пошуках померлих звуків», «Довіра», «До тебе голос мій», «Диспут мудреців»... Маестро створив кілька сот полотен цього циклу. Як зазначає Тамара Стрипко, вже тоді майстер досяг абсолютної технічної досконалості у маневруванні кольоровою палітрою, застосуванні структурних і стилістичних розв’язок, розстановці колористичних акцентів.  


– Він уміє тільки йому підвладними прийомами «знаючого ока», «озвучувати» і «підсвічувати» полотна так, що  глядачеві здається, що картини не обмежуються просторовими рамками. Його талант, творчість важко недооцінити, чи виміряти, бо він безмежний  як світ, – каже Тамара Стрипко. 


– Який із цих циклів найвагоміший для Вас? – запитую Івана Степановича. 


– Той, з якого почав: «Голос моєї душі». 

 
– У вас кольорова гама полотен змінювалася від чорно-білих тонів, до сонця в копицях. Що на це впливало? 


– У мене сонце з’явилося наприкінці 1980-х: сліпучий сніг, копиці в кожухах. Люблю поле. Я не міг у 1970-ті робити кольорові – пропадав філософський сенс. Почав із пейзажів без сонця і місяця. Таким був голос моєї душі – песимістичним. Дуже люблю землю з добрими людьми... 


Я згадую картини цих циклів із виставок в Україні, на які таким щедрим був Маестро до великої війни з росією. У них все життя Марчука. Завжди вражали його спогади дитинства про затишок батьківської оселі, про розумних корів, коней і ворон. Я милуюся птаством на полотнах, готових до виставки, які ще в майстерні, і кажу, що мені  хочеться цих ворон назвати Марчуковими, бо знаю, як це крилате братство його переслідує. 

 
Він сміється і каже, що це мудрі птахи. От ця картина, де вони дивляться на людину, називається «Чого ще хочете від мене?». Людина стіл для них накрила, смакоту виставила, а вони запитально дивляться. А тут вони відкрили дзьоби – «Диспут мудреців». Чого тільки вартує Марчуківська ворона в кутку полотна, в якому художник звів маленького босоногого Тараса-кріпака і старіючого Кобзаря-академіка. Лише мудра ворона знала чим закінчиться цей сюжет однієї з картин Шевченкіани. 

 
Багато полотен  призначених для виставки, ще на стінах  майстерні. Вони  як люди, зі своїми характером, історією. Тут усі жанри: і поезія, і вистава, і кіно, і музика. Перед цією величчю ти почуваєшся піщинкою Всесвіту.  Мабуть, це і є магія, яку творить геній своїм вічним мистецтвом, розповідаючи про свою, нашу Україну, яка нині і є в центрі світу. 


– Вся Україна у мене в душі, у голові. Багато пережитого і передуманого лягло на полотно. Мрія у мене одна, щоб Україна стала такою, якою я її малював усе життя. Бо наша земля найкраща, вона дає крила, кольори, натхнення і заслуговує бути в плеяді провідних держав світу. Сподіваюся, що прекрасна наша земля та нескорений дух українського народу надихне й окрилить відвідувачів виставки «Голос моєї душі», яка триватиме до 18 лютого. 


Людмила ОСТРОВСЬКА,  
спеціальна кореспондентка «Сільського господаря» у країнах Європи 


м. Відень (Австрія) 
 

0
0
0
0


Підписуйтесь на наш канал
Що лікує сік квашеної капусти: список хвороб
Виставляючи на стіл квашені капусту, огірки чи помідори, ми часто недбало відсуваємо банку, в якій лишилося не менш цінне – розсіл. Багатьом відомо, що він добрий помічник у разі похмілля, але не тільки. Його цілющі властивості зарадять багатьом захворюванням.
17 годин тому
Лише минулого року надзвичайники Тернопільщини ліквідували близько 1100 пожеж
В головному управлінні ДСНС України у Тернопільській області відбувся брифінг на тему «Підсумки діяльності пожежно-рятувальної служби області за 2023 рік». Спікером заходу виступив начальник Головного управління ДСНС України у Тернопільській області полковник служби цивільного захисту Віктор Маслей. Він презентував для представників регіональних мас-медіа публічний звіт про діяльність Служби порятунку області в році, що минув.
19 годин тому
За вимагання хабарів - 5 років ув’язнення тернопільському посадовцю
До 5 років позбавлення волі засуджено колишнього начальника управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, якого Служба безпеки України затримала на одержанні неправомірної вигоди.
20 годин тому
Місцеві громади добровільно перерахували на потреби ЗСУ понад 16 млрд грн
За 2023 рік місцеві громади добровільно перерахували на потреби Збройних Сил України понад 16 мільярдів гривень. Про це повідомляє Міністерство оборони України.
20 годин тому
Зійде, не зійде: аби не гадати, насіння треба перевірити
Посіяні овочі або квіти можуть не сходити, якщо насіння виявиться неякісним чи зовсім порожнім. Тому варто заздалегідь перевірити насіння й визначити, яке не підходить до для посадки. У цьому допоможе простий, але ефективний метод.
20 годин тому

Головне про коронавірус:
Останні матеріали
Більше статей


РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ
Тернопіль, вул. В. Чорновола, 1
Допускається цитування матеріалів без отримання попередньої згоди hospodar.ua за умови розміщення в тексті обов'язкового посилання на hospodar.ua - Сільський Господар. Для інтернет-видань обов'язкове розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовані статті не нижче другого абзацу в тексті або в якості джерела. Порушення виняткових прав переслідується Законом.

Сільський Господар © 2023
Політика конфіденційності
Допускається цитування матеріалів без отримання попередньої згоди hospodar.ua за умови розміщення в тексті обов'язкового посилання на hospodar.ua - Сільський Господар. Для інтернет-видань обов'язкове розміщення прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на цитовані статті не нижче другого абзацу в тексті або в якості джерела. Порушення виняткових прав переслідується Законом.