Український дім 

Приїхали вони сюди спонтанно. Просто перший потяг із Відня йшов у Нідерланди. Ця країна прийняла майже 90 тисяч українських біженців, близько 4 тисяч із них знайшли прихисток в Роттердамі.  

Ми з дівчатами говорили про високу ціну таких щемливих зустрічей, про журбу, якої так тепер багато і про радість від того, що ЗСУ тримає оборону, Україна продовжує героїчну боротьбу проти російського агресора, що світ нас підтримує.  

Побачивши газету «Сільський господар», дівчата не могли стримати радості від такого привіту з дому. Софіїна родина живе в Березовиці, газету передплачують і читають. Знає про неї і Марія. Я подарувала в Український дім кілька примірників, тепер маємо читачів і там.  

Дівчата почали розповідати про величезний потенціал і високу здатність до самоорганізації українців, які активно включились у волонтерську діяльність. Їхні голоси злилися із сотнями голосів українців, які стали адвокатами українських інтересів у Європі. Український дім, кураторкою якого є Оксана Савчук з Івано-Франківська, активно організовує мітинги, акції та маніфестації.  

– З 2014 року Україна несправедливо платить високу ціну за свою незалежність. Ми намагаємося донести це до місцевих, беручи участь у заходах Українського дому, щоб ця частина української історії нагадала всьому світові ціну свободи, – каже Марія.  

Арттерапія  

«Марія Петрочко – мисткиня, вона розробила і новий логотип Українського дому. Тут проводить майстер-класи і створює айдентику. Відразу приєдналася до мистецьких проєктів для підлітків.  

– Цікаво було поділитися інформацією, розрадити журу дітей за друзями, відволікти увагу від розбомблених домівок, адже тут багато людей із Херсонщини, Миколаївщини, Одеси, Маріуполя, – розповідає тернополянка.  

За підтримки Українського дому вдалося організувати курси навчання для студентів, робити мистецькі огляди, відвідувати місцеві заклади культури. Побували у художньому музеї Бойманса – ван Бенінгена, найбільшому в Нідерландах. Тут зібрана колекція творів мистецтва різних періодів, де є полотна Рембрандта, Рубенса, Ван Гога, Моне, Пікассо, Далі. У музеї Кюнстгал переглянули роботи майстрів XX століття. На заняттях говорили і про полотна генія сучасності, нашого земляка з Лановецького району, народного художника України Івана Марчука. Картини Івана Степановича є на всіх континентах. Він евакуювався у Відень, його виставки за ці два роки стали потужним голосом України у світі.  

До речі, міський музей Амстердама нещодавно визнав Казимира Малевича українським художником. Він був киянином, який лише навчався у москві. А Музей Метрополітен у Нью-Йорку визнав Івана Айвазовського та Іллю Рєпіна українськими художниками.  

– Ми і про це, тобто про відновлення історичної справедливості, говоримо з учнями і студентами, – каже Марія.  

Дорослішання 

– Життя для українців – це суцільне випробування, адже агресивна росія століттями зазіхала на наші успіхи, козацький дух, прагнення незалежності, –говорить Софія Мандій. – Але дуже хочеться, щоб у житті кожного було більше позитиву, – каже дівчина.  

За ці майже два роки поза батьківщиною вона дуже подорослішала. Виїжджала на чужину як випускниця Тернопільської ЗОШ №24. Атестат про її закінчення дівчина одержала тут, за тисячі кілометрів від дому. 

 
– Український дім Роттердама організував для нас незабутній випускний, – каже Софія, згадуючи блакитно-жовті стрічки, з якими вони танцювали прощальний вальс. – Тоді також радість із журбою обнялися, бо ми відсвяткували початок свого вступу у самостійне життя на чужині. 

Тепер тернополянка навчається на факультеті міжнародних відносин в Роттердамському університеті прикладних наук. Каже, що ця спеціальність знадобиться для адвокації інтересів України. Софія пишається тим, що долучилася до організації розмовних клубів, де почали вивчати з українцями англійську і нідерландську мови. А потім відкрили курси української мови для своїх, а вчили її й нідерландці. Дівчина любить спорт, була у своїй школі активісткою. І в Роттердамі знайшла себе в організації різноманітних спортивних гуртків, змагань з баскетболу, волейболу, бігу.  

– Я вперше брала участь у міжнародному забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України», до якого долучилося близько ста учасників, кожен із яких біг, вшановуючи пам’ять конкретної людини, яка віддала життя за свободу. А якраз напередодні забігу двом бійцям з Тернопільщини (журналісту Віталію Дереху та капітану Сергію Королю) указом президента посмертно було присвоєно звання Герой України.  

Софія каже, що війна торкнулася кожного українця, згуртувала людей для добрих справ, відкрила справжні пріоритети і змусила цінувати кожну мить життя.  

Як нідерландці реагують на події в Україні? Як внаслідок війни відкривають для себе нашу державу?  

– Кожного дня в нідерландських новинах говорять про Україну. Вони переживають за нас і підтримують, захоплюються тим, що у протидії агресору українці показують неймовірну мужність, завзятість, витривалість та героїзм, – говорить Софія. – Нідерландці кажуть, що відкривають для себе Україну, як глибокодуховну, цілеспрямовану націю. 

Перемога  

У просторій і затишній будівлі Українського дому ми говорили про найбільше наше бажання – Перемогу. 

– За словом «Перемога» стоїть велика праця, якої нікому не уникнути, – каже Марія. – Перемога України,  перш за все, залежить від кожного: від потужності ЗСУ, достатньої кількості зброї, ефективної української дипломатії, фронту волонтерів та наших донатів… 

Марія Петрочко вірить, що Україна почала перемагати, коли москалям не вдалося взяти Київ за три дні, коли у якийсь момент всі усвідомили, що Перемога в цій війні важливіша за мир. А Софія Мандій додає: 

– Відрадно, що багато країн підтримують Україну та розуміють – ця війна не тільки наша, а за словом «Перемога» стоїть перемога добра і світла над темрявою. І від результату цього протистояння залежить безпека та мир усього світу. Ми це демонструємо на всіх наших заходах, куди приходять люди доброї волі різних національностей. 

Дівчата переконані, що за словом «Перемога» стоїть не просто звільнена територія, а успішна та впливова центрально-європейська держава, затишна домівка, де переважатиме радість творення нового життя.  

– За Перемогою стоїть наше відчуття української ідентичності, адже вона є нашою найкращою внутрішньою гарантією безпеки. А найкращою зовнішньою гарантією є наша здатність самостійно оберігати Україну та  вступ до НАТО. Це також запорука того, що ми не втратимо нашу цілісність після перемоги, – каже Марія. – Але поки її нема, не можна розслаблятися.  

Людмила ОСТРОВСЬКА,  
спеціальна кореспондентка газети "Сільський господар" у країнах Європи 
 

(Роттердам, Нідерланди) 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували