Влітку 2023 року на базі одного з найбільших фундукових садів України агрохолдингу «ГАЛС-АГРО» відбулася Всеукраїнська горіхова конференція «Назустріч глобальним викликам: горіхова стратегія України», в якій взяли участь представники всіх регіонів. Згодом голова комітету аграрної політики і земельних відносин Верховної Ради Олександр Гайду повідомив, що частка промислових горіхових садів у садовому господарстві України становить 42 відсотки. Експерти зазначають: аграрії в найближчі роки можуть стикнутися з проблемою перевиробництва деяких плодових і ягідних культур, як було цьогоріч, скажімо, з малиною. Однак для фермерів, які мають намір вирощувати фундук, внутрішній і зовнішній ринки будуть відкриті на кілька десятиліть наперед. 

На тій же Всеукраїнській горіховій конференції наголошувалося, що фундуківництво – одна з найрентабельніших галузей виробництва, адже до вирощування горіхів придатні майже всі українські ґрунти, в тому числі схили та еродовані землі, а для того, щоб розпочати бізнес, вистачає мінімальної площі – 0,5 га. Деякі виробники прирівнюють горіхові сади до нерухомості, бо живуть вони 100-150 років, і завдати їм шкоди дуже важко.  

До того ж, щоб почати вирощувати фундук, не потрібно інвестувати в будівництво дорогих холодильників, встановлення шпалер і антиградових сіток, як при вирощуванні яблук, груш, черешні та інших культур. Немає потреби й у швидкій реалізації горіхів одразу після збору. Зберігати горішки без втрати смакових якостей можна до 2 років. 

Словом, переваг ще багато і видно не випадково біля ферми у Денисові на Козівщині, де господарює компанія «Агропродсервіс», розкинувся молодий фундуковий сад. Старожили, яким важко звикати до нових заморських слів, іменують його простіше – ліщиновим, і зрештою, вони не далекі від істини, адже фундуком називають окультурені форми ліщини. 

Начальник відділу екології, стандартизації і контролю якості компанії «Агропродсервіс» Андрій Боліновський достеменно й не знає, якими були аргументи в засновника компанії, секретаря комітету аграрної політики і земельних відносин у Верховній Раді Івана Адамовича Чайківського, але саме він викликав до себе Андрія Володимировича і сказав: «Ти – агроеколог, от бери і займайся фундуковим садом»… 

Частина землі біля ферми в Денисові уже була підготовлена під яблуневий сад, але оскільки яблуневий у компанії вже є, задумали посадити щось екзотичніше та не менш корисне. У фундуку, до речі, містяться всі 20 амінокислот, необхідних організмові людини для нормального функціонування. А ще в цих горішках є багато вітамінів (у тому числі вітамін Е, який «відповідає» за нашу молодість), макро- та мікроелементів.  
Та й урожайність фундука можна зробити стабільною і прогнозованою, що дозволить навіть невеликим господарствам отримувати прибуток на рівні 6-8 тис. євро з 1 га протягом багатьох десятків років. 

Немало заважило в Денисові й те, що сад межує з молочно-товарною фермою та надає краєвиду гарного естетичного вигляду, який вже починає вимальовуватися.  

– Дерева підростають і картинка з кожним роком покращується, – розповідає Андрій Володимирович. 

А він знає про що говорить. Вперше побувавши тут 2015 року, досі пам’ятає суцільні чагарники, непрохідні хащі. 

– У підготовку ділянки під сад вкладено багато роботи, чималі інвестиції. Уявіть, скільки потрібно було затратити праці, аби прибрати старі фундаменти і різне сміття, повитягати з землі коріння зарослів, все повивозити і окультурити. І аж тоді братися за розведення саду, – каже пан Андрій. 

Зате сьогодні в Денисові мають сім гектарів фундукового саду. Перші кущі посадили у 2021-му і фактично кожного року досаджують нові рослини… Цьогоріч підготували ще одну площу на 1,5 га.  

Що стосується сортів, то тут посаджено 5,5 га італійського «Тонда ді Джиффоні». Це основний сорт, який займає 80 відсотків саду, а 20 – дозапилювач «Тонда Романа». Справа в тому, що фундук – рослина самозапильна і потрібно, аби чоловічі та жіночі дерева перемішувалися. Тому рослини висаджують рядами: на 8 основного сорту йде 2 ряди дозапилювача. 

Перші саджанці італійського сорту купували за кордоном, а вже іспанські – на Кременеччині. Там є і потужне господарство, і розсадник. Мають хороший посадковий матеріал. 

Експерти називають фундук одною з найрентабельніших культур.  В «Агропродсервісі» з такими висновками не поспішають. 

– Наразі ми отримували сигнальні плоди, для проби. На Денисівський сад розроблено проєктну документацію і згідно з нею перший урожай заплановано на четвертий-п’ятий рік вегетації. За підрахунками, наших сім гектарів – це приблизно 130 відсотків рентабельності. Середня урожайність – 2,5 т/га. Сорт «Тонда ді Джиффоні» може давати і більше, але не хочемо бігти поперед поїзда. Коли досягнемо вагоміших результатів, тоді й будемо хвалитися, – вважає Андрій Боліновський. 

А загалом фундуківництво в Україні лише набирає обертів. Скажімо, за даними директорки департаменту агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації Тетяни Гетьман, закладання насаджень фундука в області стало трендом 2023 року, оскільки площі його вирощування збільшились аж у 6 разів. 

А про можливості експорту фундука розповів нещодавно у журналі «Садівництво по-українськи» засновник компанії Filbert (Одеська область) Максим Шейко: «Щоб вийти на ринок Європи, потрібно виконати низку умов, перш за все дати більші та регулярні обсяги постачань. Наприклад, одна фура (22-23 т) на місяць. Це 250 т на рік чистого ядра, а в шкаралупі – близько 700 т. Вся Україна сукупно стільки не збирає»… 

Проблема? Так. Катастрофа? Ні…Висока ціна плодів та їх великий попит у кондитерів усього світу спонукають українських фундуківників до кооперації зусиль для виходу на європейський та світовий ринки. Хіба ж не перспектива? 

Тарас ВАСИЛІВ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували