Щемливу історію про життя ювілярки написав на своїй сторінці у фейсбук відомий тернопільський доброволець і військовий журналіст Михайло Ухман: 

«Бабуся Ярослава бачила все на своєму життєвому шляху: українців зі східних теренів, які шукали їжу, рятуючись від голоду, організованого комуністами, боротьбу воїнів УПА проти московитів і Другу світову війну...

Бабуся Ярослава пережила радянський союз, побачила відновлення Незалежності України, розвал злочинних колгоспів.

Вона плакала і вболівала за українців, які вийшли на Майдан в 2004 і 2014 роках. На жаль, бабуся Ярослава змушена жити в період нової російсько-української війни. 

Ціле своє життя вона важко працювала і завжди знаходила час, щоби прийти в церкву. До останнього моменту, поки могла ходити на великі відстані, старенька знаходила можливість прийти в храм і подякувати Богу. 

Ще зовсім юною вона стала свідком бою між московськими окупантами і українськими повстанцями. Коли все затихло і московити забрали своїх вбитих і поранених, юна Ярослава з друзями пішла на місце бою. Там серед загиблих повстанців лежав поранений боєць. Ярослава Фофуліт з друзями забрала цього воїна, вони надали йому першу допомогу і відправили в сусіднє село. Через кілька років бабуся Ярослава вже проживаючи під окупацією московитів побачила цього чоловіка живим в сусідньому райцентрі...

Мені пощастило знати Ярославу Фофуліт, я навіть записав коротке інтерв'ю з нею. Частина цієї розмови ввійде до фільму «Дорога в Карпати». Частину іншої розмови можна прочитати в моїй книзі «Люди волі», де я коротко описав історію життя старенької бабці Ярослави. 

Дай, Боже, ювілярці здоров'я, щасливих усмішок дітей, внуків і правнуків, омріяної і вимоленої Перемоги.

0

0

0

0

Ви вже відреагували