Такою була преамбула нашої розмови зі старостою Дунева на Заліщанщині Василем Гнатишиним, який працює в органах місцевого самоврядування з 2006 року. Спочатку він був сільським головою, а вже чотири роки очолює старостинський округ, куди увійшли села Дунів, Вигода, Кулаківці та Щитівці. 

До речі, в окрузі активно працює ще одна важлива гілка впливу й організаційних задумів – місцеве господарство «Добробут», яке очолює багаторічний ґазда, депутат Заліщицької міськради Мирослав Розлуцький. Сподіваємося, що належні відрахування господарства до міського бюджету згодом дадуть поштовх для розвитку і нашої територіальної громади, – каже  Василь Іванович. – Аби працювала команда за порухом думки, треба відчувати одне одного. А щоб запрацювала держава, вона має опиратися на громаду». 

– Це правильно, адже в реальному житті не можна зосередитися на якихось проблемних питаннях без підтримки громади. Василю Івановичу, а хто ще обробляє в селах земельні паї? 

– У нас є ще 112 одноосібників, які мають відповідну техніку, зібрали паї в батьків, родичів, сусідів і працюють. Усіх згадувати не буду, але братів Ярослава та Івана Поховичів варто назвати. Вони дають поштовх позитивним змінам і не приховують своєї найбільшої мрії – бути корисними і потрібними  громаді. 

– Війна зруйнувала плани, та не зламала духу… 

– Я глибоко усвідомив це, коли до наших сіл приїхали родини зі Сходу. Звичайно, їх зустріли, створили умови для проживання. Тож потроху їм стало зрозуміло: у нас давно чужих немає. Особливо це стосувалося дітей. Вимушені переселенці, а їх в громаді було 150 осіб, починали життя з чистого аркуша. 

– Василю Івановичу, в цей тривожний час майже кожне село переживає за своїх героїв, які воюють із рашистами, а то й повертаються додому, як кажуть, на щиті… 

– З чотирьох наших сіл на фронті 31 боєць. Серед перших, які в 2014 році пішли в АТО, – Сергій і Володимир Макух із Кулаківців, Іван Федів. Вони й залишилися на війні. На жаль, загинув Ігор Ференц із Вигоди. Це велика трагедія для родини, батьків, адже загиблий – єдиний син у них. Нещодавно на приміщенні Дунівської школи громада відкрила цьому герою-патріоту меморіальну дошку. Такі люди назавжди залишаються в нашій памʼяті. 
У Городку Руслан Макух – уродженець нашого села – пропав безвісти. Це тривожна інформація, яка не забувається. Відверто кажучи, навіть важко уявити як переживає це горе родина, сімʼя. Хочуть вони вірити, що ось-ось ступить Руслан на поріг свого будинку. Вірю і я, що так станеться... Але коли?.. 

– Позитивом для села Дунів є ремонт будинку культури. Фактично не старе приміщення, а руйнація призвела будівлю до жалюгідного вигляду… Як вирішили його долю? 

–  Посприяв народний депутат минулого скликання, світлої памʼяті Олег Барна. Завдяки його наполегливості, держава виділила півтора мільйона гривень для порятунку цього закладу. Згадуємо Олега Степановича вдячним словом. Фасад будинку зробили чудово, а вже до заміни покриття даху долучилися відомий господарник Мирослав Розлуцький і сільська рада. На той час у нашому бюджеті були певні кошти, за які ми придбали 100 листів шиферу, решту довелося отримати, розібравши господарський піднавіс. У такий спосіб зовні будинок оновили, а всередині приміщення ще є досить роботи. 

Як бачите, найголовнішим спонсором для нашої громади є керівник «Добробуту» Мирослав Розлуцький. Мене нерідко запитують: скільки спонсорської допомоги отримує громада від Мирослава Розлуцького? Ми підрахували і сума вийшла солідна – понад 700 тис. грн на рік.  

– Люди, очевидно, висловлюють Вам свої зауваження, пропозиції щодо оновлення сіл… 

– Звичайно, кожен мешканець прагне жити в чистому середовищі. Але що для таких благ зробив – не всі над цим задумуються. Скажу відверто: сьогодні менталітет багатьох різко змінився. Переважає сподівання, щоби хтось це зробив. І доводиться переконувати, просити, аби впорядкували ту чи іншу вулицю, навіть власне подвір'я, стадіон чи кладовище. Ідеї від громади дуже конкретні, перспективні. Але для їх реалізації в кожному селі доречно було б створити комунальну службу. А в нас це нині нереально. Тому багато невирішеного, задуманого має лягти на плечі громади. 
Ми якраз впорядковуємо кладовище. Привезли три машини щебеню, аби облаштувати тут дорогу. Технікою забезпечує уже згадуваний добродій Розлуцький. 

– Що скажете про освітлення в селах?  

– Не вистачає ліхтарів. Міська рада Вигоду забезпечить ліхтарями. Кулаківці також освітлені завдяки міській раді. Дунів обіцяв забезпечити ліхтарями керівник «Добробуту». Він придбав 5, міська рада дала 15, а волонтерка Тетяна Денис спонсорувала 20. Вона – уродженка Щитівців і чимало допомагає з доставкою гумдопомоги, особливо у своєму рідному селі та й сусідніх. Таня навіть свій будинок запропонувала для внутрішньо переміщених осіб, а також житло свого сина.  

Багато медпрепаратів завдяки Тані Денис отримала й наша місцева лікарня. Нещодавно ця молода енергійна жінка привезла генератори, що необхідні для елементарного виживання в екстремальних ситуаціях… 

Якщо є партнери, взаємна довіра і допомога та розуміння, можна сподіватися на успіх. Оце і є маленька підстава для оптимізму. У Дунівському старостинському окрузі мешкає 1420 жителів. Не така вже й чисельна громада – як на 4 села, а земельного податку за рік накопичують майже 500 тис. грн. І це результат спільних зусиль двох керівників Мирослава Розлуцького і Василя Гнатишина. Після розмови з Василем Івановичем я відчула, що обидва працюють задля громади, заради перемоги і всюди готові підставити свої надійні плечі.  

Ольга ЛИЧУК 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували