- Пані Уляно, ваш бренд базується на біодинамічному підході. Яку площу земель ви обробляєте і яке співвідношення власних трав та дикоросів? 

- Наша невелика фірма вирощує, збирає, сушить культурні трави й квіти, а також заготовляє дикороси  (зазначає «Агробізнес сьогодні»). З цієї сировини ми створюємо ексклюзивні суміші чаїв та спецій. Самостійно вирощуємо близько 60 видів рослин на грядках загальною площею до 1,5 гектара. Суцільних полів не маємо: формуємо грядки завширшки 1,2 метра зі стежками для зручного догляду. Протягом сезону конвеєрно вирощуємо на ділянках по 2–3 види рослин і збираємо врожай 3–4 рази. Крім того, заготовляємо приблизно 8 видів дикоросів, а екзотичні інгредієнти, що не ростуть у нашому кліматі, закуповуємо. 

- Які саме рослини ви сієте найбільше? 

- Серед пряно-ароматичних культур - м'яту, мелісу, петрушку, кріп, цибулю-порей, майоран, орегано, чабер і чебрець. Також вирощуємо селеру на спеції. З квітів сіємо календулу, мальву, волошку, ромашку та чайну троянду. Маємо насадження смородини й ожини, листя яких обов'язково ферментуємо. Заготовляємо цвіт та ягоди бузини, плоди аронії, а серед дикоросів - терен. Зараз закладаємо нові плантації шипшини, адже попит і потреба в сировині зростають. Сучасний споживач свідомо шукає саме органічний продукт і готовий платити більше за впевненість у користі для здоров'я. 

- Як розташування вашого виробництва допомагає підтримувати стандарти «Органік Стандарт»? 

- Наш бренд розташований на околиці села Потутори. Навколо — ставки, тому природний ландшафт надійно ізолює землі від зовнішнього хімічного впливу. Прямого контакту з інтенсивними агрогосподарствами ми не маємо. Сертифікат для нас — це залізобетонний доказ якості, адже сучасний споживач свідомо шукає саме органічний продукт і готовий платити більше за впевненість у користі для здоров'я. 

- Яких дикоросів у вашому асортименті найбільше і чому їх не можна просто окультурити на грядках? 

- Дикороси мають свій характер і потребують природного середовища. Наприклад, маренка запашна росте тільки в лісі й постійно мігрує лісовим масивом: два роки росте на одній галявині, а на третій зникає і з'являється в іншому місці. Також ми заготовляємо мати-й-мачуху, дикорослу шипшину, золототисячник, звіробій, листя лісової суниці та первоцвіт. На грядках у нас чудово росте ехінацея, а от дикороси ми залишаємо природі - саме у своєму біоценозі рослина має максимальну силу. 

Щодо заготівлі дикоросів, тут діють суворі правила. Органічний стандарт верифікує кожну локацію: перш ніж вийти на збір, ми складаємо карти, беремо дозволи від ОТГ, які документально засвідчують, що на цих територіях щонайменше три роки не використовували хімікатів. Наші збирачі працюють під особисту розписку. У нас на території є також фірмовий магазинчик із цінами від виробника. Визнання місцевих жителів, наприклад, коли пенсіонери з першої пенсії йдуть по наш чай, надихає найбільше. 

- Яких технологій сушіння ви дотримуєтеся, щоб зберегти корисні властивості трав? 

- Ми обладнали цех із трьома сучасними сушарками. Влітку, коли спекотно, більшість рослин сохне природним шляхом на спеціальних решетах на добре провітрюваному горищі. Восени ми підключаємо теплове обладнання. Проте деякі культури потребують виключно технологічного сушіння в шафі. Наприклад, квіти волошки, а також зелень (кріп, петрушка, цибуля-шнітт) сушаться лише в сушильній шафі. Інакше вони миттєво втратять колір, пожовтіють і нагадуватимуть сіно. Завдяки шафам листя й квіти у пачці залишаються природно яскравими та ароматними. 

- Відомо, що ви використовуєте ручну працю. Як це впливає на процес? 

- Велика техніка нам не потрібна через грядкову систему. Коней залучаємо переважно для підготовки землі до зими та підвезення компосту. Основа виробництва - ручна праця. Посадка, прополювання та збір урожаю виконуються виключно вручну, адже жодне обладнання не замінить людські руки. Наприклад, зрізаючи мелісу, ми вручну обриваємо кожен листочок, щоб у чай не потрапило грубе стебло. Це важливий нюанс, адже в масових чаях часто трапляються сухі стебла.Без ручного сортування сировина виглядає неохайно. Виробники часто залишають стебла для більшої ваги, хоча вони не мають споживчої цінності: у чашці таке стебло не віддає ні смаку, ні аромату. Для нас першочерговою є якість, тому ми свідомо обираємо ручну працю. 

- Хто розробляє ваші рецепти і скільки часу минає від ідеї до появи нового смаку? 

- Щоб відповісти на це, варто згадати історію бренду. Засновницею ТМ «Чаї з Потуторів» є швейцарка Крістіна Лібергер, яка приїхала в Україну близько 12 років тому. Вона представляла швейцарську сторону в товаристві «Жива земля Потутори», в якого ми й орендуємо 1,5 гектара біодинамічної землі. У Швейцарії Крістіна працювала вчителькою природознавства й мріяла після виходу на пенсію поїхати на Схід. Побачивши потуторські пагорби, вона закохалася в цю землю, яка нагадала їй рідну домівку, і досі дивується родючості українського ґрунту. 
Разом зі своїми швейцарськими учнями Крістіна колись експериментувала на шкільних грядках. Перші рецепти наших чаїв (зокрема, бленд «Вечір золотий») - це її авторські розробки, перевірені роками. Створення нового рецепту - колосальна праця, адже смак має бути гармонійним, оригінальним і подобатися широкому колу споживачів. 

- Ваші чаї мають дуже поетичні назви. Як ви їх вигадуєте? 

- Назви є частиною нашої філософії: наприклад, фруктовий чай «Лісове звучання» або трав'яний «Купальська ніч». Ба більше, ми додали до продукту культурну складову: у кожну пачку вкладаємо листок із віршами українських авторів - Ліни Костенко, Богдана Лепкого, бережанської поетеси Світлани Даньків та місцевого автора з Потуторів Ігоря Гутя. Кожна поетична строфа має транслювати стан, який дарує напій. 

- Чи можна вважати ваші чаї лікувальними? 

- Наші бленди створені для задоволення, а не для терапії. Трави мають цілющі властивості, але лікування - це парафія аптек та лікарів. Наша філософія - культура споживання, естетика та релакс. Ми пропонуємо клієнтам смакувати еколочіно чистим чаєм, читати поезію і відчувати гармонію. 

- А як ви дієте, якщо клієнт має індивідуальну непереносимість певних трав? 

-  На кожній пачці обов'язково вказано повний склад, тому людина легко зорієнтується. Також ми завжди готові проконсультувати покупця й порекомендувати альтернативу. 

- Чи плануєте розширювати канали збуту? 

- Так, ми масштабуємо присутність у ритейлі через проєкт «Лавка Традицій» («Сільпо»). Географія продажів постійно зростає: цього тижня додалися ще дві локації у Києві та Львові. Зараз у мережі стабільно продаються шість видів нашого чаю - це оптимальний асортимент, який повністю закриває потреби покупців. 

- Які перспективи експорту до Європи? 

- Орієнтира на ЄС немає, там вистачає своєї біодинамічної продукції. Наша місія — працювати для українців на внутрішньому ринку. Хоча закордонний попит є: приватні клієнти купують чаї на подарунки, а власники затишних європейських крамничок замовляють дрібні партії. Для точкової логістики у США, Велику Британію, Нідерланди чи Польщу ми використовуємо «Укрпошту» — це найзручніший інструмент для крафтярів без бюрократії. 

- Як виглядає зараз структура витрат вашого бізнесу? Що найбільше забирає бюджет? 

- Логістика не є витратною: доставка - це переважно поїздки за 8 кілометрів до поштового відділення, а великі замовлення возимо за чіткими договорами. Головне фінансове навантаження - це заробітна плата працівників та щорічна сертифікація. Протягом року в нас стабільно працює шість жінок, і оскільки праця ручна, роботи завжди вистачає. 

- Наскільки складно та дорого крафтовому підприємству щороку підтверджувати сертифікацію в «Органік Стандарт»? 

- Для невеликого бізнесу це суттєві витрати - близько 100 тисяч гривень на рік. Сюди входить оплата європейського та українського сертифікатів (орієнтовно 50 тисяч гривень), а також візит інспектора й експертизи. Складність полягає в обсягах: ми проходимо інспекцію за трьома напрямами одночасно - переробка, рослинництво та заготівля дикоросів. Великим агропідприємствам із монокультурами простіше. У нас же асортимент величезний і паперової роботи значно більше. Буквально цього тижня інспекторка відбирала зразки польового хвоща на аналіз. 
Раніше цим займалася Крістіна Лібергер, але за останні два роки я повністю вникла у процес. Ми пройшли «курс молодого бійця», навчилися все документувати бездоганно, і цьогоріч пройшли аудит самостійно на найвищому рівні. 

- Історія вашого господарства тісно пов'язана зі швейцарськими засновниками. Чи продовжують іноземні партнери фінансувати проєкт? 

- Швейцарські партнери є співзасновниками підприємства «Жива земля Потутори», під чиїм крилом починали. Проте останні два роки функціонуємо повністю автономно. Моя позиція принципова: ми маємо бути самостійними, тому від фінансових дотацій відмовляємося, поки впевнено тримаємо баланс власними силами. У нашому бізнесі є сезонність: влітку попит на гарячий чай падає, хоча операційні витрати на збір сировини найбільші. Проте взимку починається пік продажів, і цей заробіток дозволяє впевнено розвивати крафтове виробництво далі 

- Які фінансові та стратегічні KPI ви поставили перед собою як керівниця? 

- Моя мета - вивести бренд на ринок нових великих ритейлерів і залучити ще бодай одну-дві всеукраїнські мережі. Було б ідеально розділити напрями: з однією мережею працювати по лінійці чаїв, а з іншою - по спеціях, щоб забезпечити стабільний цілорічний прибуток. Також активно беремо участь у грантових програмах. У 2024 році ми виграли грант від Швейцарії на оновлення пакування, а цьогоріч подали заявку на фінансування щорічної сертифікації. Крім того, на фінал цього року готуємо 100% новинку - унікальний чайний бленд, який уже на завершальному етапі розробки. 

0

0

0

0

Ви вже відреагували