Цього літа Петро Чорнота вкотре здивував своїх підписників. Молодий кавун він помістив у спеціальну прозору пластикову форму. Чотири доби плід ріс у ній, поступово заповнюючи кожен вільний сантиметр. Коли форму нарешті зняли, кавун справді повторив обриси серця. А на його шкірці відбилися написи, серед яких – слово «Love». 

Вирощує городину без хімії 

Може здатися, що людина, яка обробляє приблизно 30 сотих землі, вирощує овочі й баштанні культури та експериментує з формами плодів, усе життя була пов’язана із землею. Насправді – зовсім ні. 

За освітою Петро Чорнота економіст, спеціальність – облік і аудит. Три роки працював у податковій, потім зайнявся підприємництвом. До городу прийшов значно пізніше. 

«На городі я працював хіба що у ранньому дитинстві, допомагав мамі. Далі були інші справи», – каже він. 

Поворот до землі почався з бажання краще дбати про власне здоров’я. Петро не п’є, не курить, займається спортом і поступово дійшов до думки, що харчування є одним із фундаментів здоров’я. 

Спочатку читав журнали й газети про городництво – тоді інтернет ще не був таким доступним. Помилок на початку, каже, було чимало. Але поступово навчився. 

Тепер його принцип – вирощувати продукцію без використання хімічних засобів. 

«Я майже нічого не закуповую на базарах чи в супермаркетах. Усе маю своє і знаю, що я їм. Це для мене великий плюс. Тепер це є здоров’я», – говорить господар. 

На його городі ростуть картопля, помідори, огірки, солодкий і гострий перець, солодка кукурудза, баклажани, фізаліс тощо. Є баштан. Кавуни вирощує вже третій сезон. Дині, зізнається, на Бучаччині дають не той результат, на який можна розраховувати в південніших регіонах. 
Із землею Петро працює не заради швидкого заробітку. Каже, що за нинішніх умов таке господарювання складно масштабувати: продукція дорожча у виробництві, а між господарем і покупцем часто є посередник, який забирає значну частину заробітку. Та відмовлятися від своїх принципів він не хоче. 

Ягода, яку треба щодня слухати 

Ідея вирощувати плоди незвичної форми народилася тоді, коли Петро почав активно вести соціальні мережі. 
Він замовив спеціальні пластикові форми й вирішив спробувати. Перший досвід із кавуном виявився невдалим. Потім була ще одна спроба. І лише з третього разу все вдалося. 

Форму потрібно дуже обережно закріпити, щоб не пошкодити молодий плід. Далі – щодня спостерігати. Кавун росте швидко, а пластикова конструкція не пробачає помилок: якщо плід переросте форму, може її розламати або тріснути сам. 

«Він дуже швидко росте. Тому важливо заглядати кожен день. Якщо вчасно не зняти формочку, він може або її деформувати, або сам тріснути», – пояснює господар. 

Сам Петро називає цей експеримент своєрідною лабораторією. Його дивує сила рослини: з ґрунту вона бере воду, через листя накопичує цукор, а плід буквально наповнюється, росте і створює великий тиск усередині. 

Саме за цим і цікаво спостерігати, каже він. Бо одна справа – купити кавун у магазині. І зовсім інша – бачити, як із маленької зав’язі він день за днем перетворюється на великий плід. 

Після кавуна у формі серця Петро взявся за огірок. Пробував вирощувати у формах також помідори, кабачки й навіть баклажан. Не все виходить, але саме експерименти йому цікаві. 

«Кожен плід, кожна ягода має свій характер. Ідеально підібрати все практично неможливо. Він або трісне, або може розламати саму форму», – розповідає чоловік. 

Тож незвичайний кавун – не результат конвеєрного виробництва. Це поєднання терпіння, щоденної уваги і трохи удачі. 

Коли город стає історією для тисяч людей 

Другий рік Петро активно веде свої сторінки в соцмережах. Спочатку знімати себе й говорити на камеру було непросто. Перше відео про себе він відкладав майже рік і три місяці – просто не сподобався собі на екрані. 

Тепер згадує це з жалем: за цей час міг би вже розвивати свою сторінку. 

А от кавун-серце став справжнім проривом. Відео з експериментом у TikTok зібрало майже 3,6 мільйона переглядів і принесло кілька тисяч нових підписників. 

Та найбільше Петру запам’яталися не цифри. 

Коли він показував у відео, як кавун росте у формі, люди писали йому з Херсонщини: «Ми всім селом спостерігаємо». 
«Було дуже приємно. Херсонщина – край, де звикли вирощувати кавуни, а тут, на Тернопільщині, ми теж пробуємо. Просто такі моменти запам’ятовуються», – каже він. 

Тепер на його сторінках говорять не лише про город. Є теми здоров’я, харчування, праці, життя, іноді – стосунків. Петро пробує різні формати й бачить в інтернеті не тільки розвагу, а й можливість для людини з невеликого міста чи села бути почутою далеко за межами свого краю. 

«Будь-яка праця має приносити задоволення» 

Петро не приховує: мріє, щоби його господарство колись можна було розвинути. Але розуміє, що для цього потрібні не лише земля і праця, а й переробка, готова продукція та свій покупець. 

Він вірить, що майбутнє – за людьми, які знають, що саме їдять і як це вирощено. Але для цього, переконаний, має змінюватися і наше ставлення до праці. 

«Будь-яка праця має приносити задоволення і додавати здоров’я», – говорить господар. 
Петро Чорнота, схоже, з таких господарів, яким мало просто виростити. Їм обов’язково треба ще побачити, на що здатна земля, і перевірити це власноруч. 

Зоряна ДЕРКАЧ 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували