Не тому, що стало солодшим чи красивішим, зазначають на сторінці Карпатська Мудрість у фейсбуку. А тому, що ми раптом зрозуміли: воно останнє. 

А хіба не так відбувається з нашим життям? Колись нам здавалося, що попереду безліч літніх вечорів, осінніх прогулянок, зустрічей із друзями, веселих розмов до пізньої ночі. Ми нікуди не поспішали, бо вірили, що все це ще багато разів повториться. Були місця, куди ми ходили щодня. Люди, яких зустрічали роками. Звички, маленькі радощі, події, які здавалися настільки звичайними, що ми навіть не думали їх запам’ятовувати. 

А потім непомітно все змінювалося. Одні дороги заростали травою, інші люди зникали з нашого щоденного життя, а ті вечори, які здавалися нескінченними, залишалися лише у спогадах. І найцікавіше, що ми навіть не помітили, коли все це відбулося востаннє. Ми рідко усвідомлюємо цінність моменту, поки впевнені, що він ще повториться. 

Згадайте своє дитинство. Скільки тоді було часу! Літо здавалося безкінечним, осінь приходила повільно, а один день міг умістити стільки пригод, скільки сьогодні іноді не трапляється за цілий місяць. Ми хотіли швидше вирости, бо думали, що найцікавіше життя ще попереду. 

А сьогодні іноді хочеться повернути хоча б один із тих звичайних днів, яким колись не надавали жодного значення.І справа не в тому, що раніше все було краще. Просто тоді ми ще не знали справжньої ціни часу. Мабуть, у цьому й полягає одна з найбільших людських помилок. Ми так звикаємо до хорошого, що перестаємо його помічати. А коли воно минає, раптом розуміємо, яким дорогим було. 

Але осінь нагадує нам не лише про те, що минає. Вона вчить цінувати те, що ще є. Адже сьогоднішній звичайний день теж колись стане спогадом. І цілком можливо, що через багато років ми згадуватимемо його з такою самою теплотою, з якою сьогодні згадуємо своє дитинство. Тому не чекайте, поки на дереві залишиться останнє яблуко, щоб помітити красу цілого саду. Радійте звичайним дням, знаходьте час для маленьких пригод, помічайте красу навколо себе. Не відкладайте життя на потім, коли нібито з’явиться більше вільного часу. 

Бо найбільша цінність багатьох моментів відкривається нам лише тоді, коли вони вже стали минулим. І як добре було б навчитися цінувати їх трохи раніше. Не тоді, коли залишилося останнє яблуко, а тоді, коли весь сад іще повний плодів…  
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували