І якщо про унікальну колекцію традиційного українського строю Віри Матковської знають далеко за межами Тернопільщини, то її любов до квітів – це вже зовсім особистий, домашній світ. 

Вишиванки, які «заговорили» до світу 

Понад три десятиліття Віра Матковська збирає старовинне українське вишиття кінця ХІХ–ХХ століть, особливо борщівські вишиванки. Її приватна колекція налічує численну кількість предметів мистецької та історичної цінності. Основу становлять сорочки, вишиті на домотканому полотні характерною густою чорною вовняною ниткою. 

Свого часу Віра Матковська фактично заново відкрила для багатьох цей особливий світ – світ борщівської вишивки. Її колекція стала однією з найвідоміших у світі збірок борщівських сорочок, а сама пані Віра продовжує досліджувати їх, організовувати виставки та готувати нові видання. 
Цьогоріч виставок уже було кілька. А тепер у неї нова робота – готую до виходу у світ нову унікальну книгу. 

Та коли розмова переходить від вишивки до квітів, у голосі жінки з’являється особливе тепло. 

«Це моє хобі» 

Любов до квітів у неї теж родом із дитинства. 

–  Мама дуже любила вирощувати все власноруч. Тож і я змалку приєднувалася до цієї благодатної справи. У мене завжди було дуже багато квітів. Сама живцювала, сіяла, пікірувала. І коли оселилася у квартирі у Тернополі, квіти продовжують мене оточувати. Вазонами заставляю підвіконня на поверхах, між поверхами, – усміхається вона. 

Навколо будинку пані Віри – справжній маленький квітучий світ. Тут тюльпани й нарциси, крокуси, ромашки, дельфініум, троянди, деревоподібні півонії, гібіскуси, бузок, жасмин, барвінок, підсніжники. Є й магнолії, тюльпанове дерево, верби, які привезла з Києва, та інші рослини, яким вона щоразу знаходить місце. 

Квіти з’являються тут по-різному. Щось пані Віра купує, щось живцює сама, щось їй дарують, а чимось вона обмінюється із подругами. Тепер пані Віра взялася впорядкувати тюльпани й нарциси. Вперше за багато років викопала їх,  планує посадити рядами. 

Квіти тут не просто ростуть – ними діляться 

Доглядати за всім цим квітучим господарством Вірі Матковській допомагає сусідка і подруга Оксана Ярмушевич. Жінки разом обрізають кущі, садять нові рослини, поливають. 

Допомагають і чоловіки. Металеві конструкції для троянд зробив чоловік пані Віри, а ще він допомагає з підв’язуванням та іншими роботами. 
Та найбільше в цій історії вражає не кількість рослин, а те, що жінка не сприймає їх як щось тільки своє. Квіти постійно переходять від одних рук до інших. 

Навіть рослини, які хтось посадив поруч, поступово стають частиною цього спільного квітучого простору. 
Є тут і зовсім особливі дерева. Йдеться про магнолії, одну з них сусід посадив на честь народження першої донечки, ще одну – коли народилася друга. Були й рослини, які пані Віра власноруч викопала в лісі: підсніжники, проліски, барвінок. 

Деякі кущі ростуть тут уже десятиліттями. Деревоподібним півоніям майже сорок років. 

Навіть коли складно – хочеться, щоби навколо було красиво 

Цьогоріч мороз добряче пошкодив рослини. Багато чого довелося вирощувати заново. 

А ще є проблема, над якою не кожен замислиться: у будинку не опалюються під’їзди, тому зберігати рослини взимку складно. Частину вазонів жінка віддала до міської школи №9. Але не задарма! Натомість директорка школи Марія Гудима передала кошти у благодійний фонд «Створені перемагати». 

Воду для поливу останні два роки переважно збирають дощову. У спеку поливати потрібно щодня. Якщо жінка їде до онуків, за рослинами наглядає подруга Оксана. 

Для підживлення використовують те, що є під рукою: кавову гущу, попіл, яєчну шкаралупу, інші органічні речовини. Хімію практично не використовують. 

Усе це потребує часу, сил і, звичайно, коштів. Але вона продовжує садити. Бо, мабуть, інакше просто не може… 
Можливо, саме в цьому і є головна риса Віри Матковської – вона не просто збирає красиві речі чи вирощує красиві рослини. Вона прагне, аби краси навколо ставало більше. 

Зоряна ДЕРКАЧ 

Світлини Михайла УРБАНСЬКОГО 


 

0

0

0

0

Ви вже відреагували