Захід розпочався з освячення пам’ятного знаку «Борцям за волю України» в центрі села. Спільну молитву очолив о. Андрій Олійников, а голова Великобірківської громади Любомир Ковч звернувся до присутніх зі зворушливим  вітальним словом. 

Цей пам’ятник – не просто камінь, не просто скульптура і не просто сторінка в історії. На ньому викарбувані імена зовсім молодих хлопців, чиї життя забрала жорстока боротьба: Якова Іжевського («Родюка»); Михайла Пасєки («Крука», «Сокола»); Михайла Синиці («Мисливий»); Зеновія Гураля («Троща»); Богдана Бутковського («Славко») – юного уродженця Смиківців. 

Звучали слова щирої вдячності меценатам та благодійникам, завдяки зусиллям яких постав цей меморіал: Марті Лозі із родини  полеглого повстанця Якова Іжевського, голові Великобірківської громади Любомиру Ковчу, Василю Липці, Володимиру Письменному, Роману Шикулі, Володимиру Качуровському, Назару Тхоровському, Миколі Постолюку, Тарасу Махніцкому, Івану Собчуку,  Юрію Ліскому, Михайлу Стецю, старості Смиківців Володимиру Сидязі,  комунальному господарству «Добробут», Володимиру Коруцу (МК «Бетон»). 

Після посвяти меморіалу розпочалася щемлива мистецька частина – театралізований пролог «Повстанці» у виконанні народного аматорського театрального колективу «Відгомін» (авторка інсценізації – Надія Осадчук, режисер – Юрій Ліский). Через майстерну гру акторів ожила трагедія і велич п’ятьох повстанців, які опинилися перед лицем смерті, але не скорилися ворогові. Сучасний біль та незламність українського народу відгукнулися в кожному серці під час читання вірша Андрія Стефанця «Чому у наш дім прийшла війна» у виконанні акторів «Відгомону». 

Справжньою окрасою вечора став виступ народного аматорського хору «Тарас» села Смиківці (художній керівник – заслужений діяч мистецтв України Михайло Франків, концертмейстер – Володимир Стадник), який завершився спільним виконанням стрілецького славеня «Ой у лузі червона калина», слова до якого свого часу написав уродженець Чортківщини Степан Чарнецький. 

Ми маємо пам’ятати: ті, хто боровся за Україну в минулому, і ті, хто боронить її сьогодні, – це одна незламна історія нашого народу. І наш святий обов’язок – берегти цю історію, пам’ятати імена героїв та передавати пам’ять про них наступним поколінням. Нехай батьки розповідають про них своїм дітям, учителі – своїм учням, а наша громада – усім, хто прийде після нас. Бо народ, який знає свою історію і пам’ятає своїх вірних синів і дочок, – непереможний.  

Щира подяка нашій незмінній ведучій Галині Кравець – за щирість і особливу душевність, з якою вона провела нас крізь кожну сторінку цього пам’ятного вечора. 

Надія ОСАДЧУК 
Світлини Іванни ВЕЛЬГАН 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували