Іванна народилась у 1991-му, коли Україна здобула незалежність, повідомляє "Суспільне Тернопіль". Невдовзі батько дівчини заклав яблуневий сад. На його основі виросло фермерське господарство. Тож само собою постало питання займатися дівчині цією ж справою.  

Молода фермерка свого часу закінчила Уманський університет садівництва, здобула освіту агронома. Після навчання повернулася у Гермаківку. Правда, під час навчання мала намір піти менеджеркою із захисту рослин в одну із потужних агрофірм, але коли рік попрацювала в домашньому саду, то остаточно вирішила, що залишиться у  селі, розвиватиме батьківський бізнес. 

«У нас майже 20 гектарів саду. Це основний наш напрямок виробництва, крім того, маємо ще 50 гектарів орних земель. Свою улюблену справу я успадкувала від батьків, із дитинства допомагаю їм. У нашому невеличкому господарстві кожен виконує свою роль: тато займається технікою, мама – продажем вирощеної продукції, а я стежу за деревами. 

Перед тим, як ми садили новий сад, я підбирала підщепи, саджанці. Тепер зосередилась на захисті дерев від хвороб і шкідників, навчаю людей обрізання яблунь, інших операцій, аби отримати хороший урожай», – розповідає Іванна. 

Найбільшим викликом стала війна: «Коли почалася війна, це був великий виклик для кожного із нас. Усі шукали відповіді на запитання: як бути далі, що робити? Але з першого дня війни на сімейній раді вирішили, що я не поїду за кордон; залишатимуся на своїй землі, у своєму господарстві, зі своїми людьми», – ділиться спогадами наша співрозмовниця. 

Нині багато друзів і знайомих Іванни на передовій. Зокрема, з першого дня повномасштабної війни захищає Україну син її працівниці. Його підрозділу фермерка часто відправляє допомогу. 

«Воїни звертаються з проханням допомогти коштами на придбання машин, електростанцій тощо. І ми допомагаємо адресно на цю бригаду. Це надзвичайно болюча тема, тому що я особисто втратила дуже близьку людину», – говорить молода господиня саду. 

Найцінніше в Україні – люди та родючі землі: «Я дуже пишаюся, що моє життя повʼязане із землею. Та й узагалі найбільшою цінністю для українців, я вважаю, є наші чорноземи, які дають аграріям змогу, як мовиться, вирощувати хліб і до хліба. За кожен клаптик, за кожен сантиметр землі наші хлопці віддають життя, стоять на варті і боронять нашу українську землю. І маємо це цінувати, памʼятати полеглих Героїв і  підтримувати наших захисників". 

Водночас війна має навчити нас, українців, ще більше цінувати незалежність, яка дає нам змогу жити і розвиватися на своїй Богом даній землі», – резюмує  Іванна. 


Ірина ТЕРЛЮК, 
Соломія СТРУС 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували