І поки сонце світить, своїх Героїв будуть пам’ятати «Газмережі»

У День пам’яті Захисників і Захисниць України колективи Тернопільської філії «Газмережі» на знак памʼяті, шани та віри у повернення кожного українця долучилися до проєкту «Прапор надії».

Йдеться про новий символ, започаткований в Україні минулого року з метою вшанування памʼяті наших полонених і зниклих безвісти під час російсько-української війни. Як частина громадської ініціативи, ідею створення символу підтримав президент України. А ініціював його захисник Маріуполя, Герой України Сергій Волинський із позивним «Волина». Це знак солідарності з родинами, які живуть у щоденному очікуванні; це наша віра в те, що кожен українець повернеться на рідну землю.

Того дня працівників «Газмережі» Тернопільщини зібрала некерована дика війна. Вона забрала уже понад 100 працівників групи НАК «Нафтогаз України», четверо з яких працювали в газових господарствах Тернопільської філії «Газмереж».

Серед тих, хто тримає над нами небо, Олександр Слугоцький, який працював слюсарем із контрольно-вимірювальних приладів та автоматики, а згодом пішов захищати Вітчизну. Його смерть для багатьох стала шоком. Вірний друг, завжди позитивно налаштований газовик пішов із життя, коли йому ще не виповнилося 52. Пішов, витримавши гарт війни, але, на жаль, отримавши поразку в бою з ворогом.

Став ангелом небесним Валерій Качаленко – колишній працівник Лановецької дільниці Шумського управління з експлуатації газового господарства. Він народився 28 лютого 1972 року на Львівщині. Валерій був професійним військовим, воював на Миколаївському напрямку. Служив головним сержантом механізованого батальйону. У Лановецькій дільниці працював слюсарем з експлуатації та ремонту підземних газопроводів. Героїчно пішов у засвіти 22 травня 2022 року.

Цими днями минає пів року від дня загибелі слюсаря з експлуатації та ремонту підземних газопроводів Шумського управління з експлуатації газового господарства Сергія Фурмана. Він народився 14 липня 1999 року в селі Кордишів. У жовтні 2023 року був прийнятий на військову службу за контрактом. Служив оператором-механіком батальйону безпілотних авіаційних комплексів. Загинув 17 січня 2026 року внаслідок поранень, отриманих поблизу села Богородичне Донецької області.

У небесному строю і Петро Шоп’як, колишній працівник Теребовлянського управління з експлуатації газового господарства. Він був висококваліфікованим спеціалістом, надійним товаришем для колег по газовій службі. Його життя на полі бою обірвалося у неповних 38 років…

На честь кожного із Героїв-газовиків у структурних підрозділах їх колишньої праці, як знак глибокої пошани і вдячності, встановлено меморіальні дошки, які освятили священники. В урочинах і спільних молитвах з цієї нагоди взяли участь колективи газовиків, рідні полеглих, голови територіальних громад, військові.

Проникливо та чуттєво звучали слова ведучої реквієму Нелі Саржевської та інструментальні композиції музикантів, які стали символом неймовірного болю, втрати і світлої пам’яті про всіх українських захисників, які віддали своє життя за Україну.

А директор Тернопільської філії «Газмережі» Орест Жеребецький висловив щирі слова підтримки рідним і колегам полеглих Героїв і наголосив, що завдяки їм ми точно знаємо, що Україна переможе. Питання лише часу і ціни. І цього переможного дня ми всі будемо плакати, мовчати та безмежно дякувати тим, хто повернеться. І завжди пам’ятатимемо тих, хто ціною власного життя наближав нашу перемогу.

Тарас БОГДАНЮК