Так оцінює ситуацію в ukragroconsult.com генеральний директор Української аграрної конфедерації (УАК) Павло Коваль. 

Найстійкішими до тривалих експортних обмежень залишаються вертикально інтегровані агрокомпанії, які мають власні елеваторні потужності та переробку, диверсифікований земельний банк, валютну виручку і доступ до банківського фінансування. Натомість зернотрейдери з невисокою маржею та значними короткостроковими зобов’язаннями можуть одними з перших зіткнутися з дефіцитом ліквідності. 

У зоні підвищеного ризику також перебувають господарства без власних елеваторів, змушені продавати зерно безпосередньо під час жнив, підприємства з великою часткою орендованої техніки та короткострокових кредитів, а також виробники з низькою врожайністю. Складнішою буде ситуація і для компаній, які вже використали кредитні ліміти на посівну або мають прострочені платежі за насіння, добрива, пальне чи оренду землі. 

Найбільш критичним для агросектору може стати період із вересня до листопада, коли витрати на збирання кукурудзи та олійних культур збігатимуться з фінансуванням осінньої посівної, виплатою орендної плати, податків та обслуговуванням кредитів. За словами Коваля, саме тоді проблеми з логістикою можуть перерости у кредитну та виробничу кризу. 

За оцінкою УАК, ще близько 35–45% зернових компаній залишаються операційно життєздатними, проте зможуть пройти сезон лише за наявності кредитної підтримки, пролонгації позик, гарантій або державних програм. Водночас близько третини спеціалізованих зернових підприємств не мають фінансового запасу на повний сезон обмеженого експорту, тому для них ключовим ризиком стає вже не рівень прибутковості, а можливість профінансувати наступний виробничий цикл. 

 

0

0

0

0

Ви вже відреагували