Разове викошування або зрізання борщівника Сосновського є малоефективним заходом, зазначає agronomy.com.ua, оскільки рослина відростає заново й починає квітнути. Головна причина в тому, що в прилистових ямках на вцілілих частинах стебла відростають нові парасольки - і це відбувається навіть після кількох скошувань чи зрубувань поспіль. 

Ще небезпечнішим є скошування в період осипання насіння, особливо у вітряну погоду. Замість знищення осередку, така робота перетворюється на його розширення: насіння розноситься по всій ділянці й за її межі. Саме тому строк робіт має значення не менше за їхню регулярність. 

Але основний висновок - працює тільки підрізання нижче кореневої шийки. Ефективним механічний метод стає лише тоді, коли знищується точка росту. Рекомендації сходяться на підрізанні кореневої шийки на глибині від 5 до 12 сантиметрів - найнижче цього рівня рослина втрачає здатність відновлюватися. Роботу виконують рано навесні, ручною лопатою, зрізаючи точку росту нижче кореневої шийки. 

Для великих площ застосовують оранку кілька разів за вегетаційний період - кожні три-чотири тижні від моменту відростання рослин. Тривалість такої боротьби вимірюється не сезонами, а роками: від двох-трьох - до п'яти-семи років поспіль, залежно від щільності осередку та запасу насіння в ґрунті. 

Гербіциди гліфосатної групи дають результат за двох умов: змочування не менше ніж 80 відсотків поверхні рослини й обов'язкова повторна обробка після появи нових сходів. Біологічні властивості борщівника виключають можливість повного знищення однією обробкою. 

Серед методів, які згадують у рекомендаціях, є й випасання тварин, причому найчастіше йдеться про овець. Тварини поїдають зелену масу разом із точками росту і на невеликих ділянках це дає результат без гербіцидів і ручної праці. 

Однак тут діє жорстке обмеження за термінами: випасання можливе, поки листя молоде й ще не накопичило отруйних речовин. Після цього зелена маса стає небезпечною і метод перестає бути придатним до наступної весни. Тобто це не постійне рішення, а короткий сезонний захід, який доводиться повторювати роками - як і всі інші. 

Що не працює взагалі - це розрахунок на природних шкідників. Фрачник, совка борщівникова, пастернакова міль і муха фітоміза справді живляться рослиною, проте практичного значення для стримування осередків вони не мають. 

Та варто пам’ятати, що будь-які дії з борщівником виконують у захисному одязі. Зелена маса містить фурокумарин - речовину, що спричиняє опіки й дерматити, причому реакція посилюється при потраплянні на уражену шкіру сонячних променів. Якщо контакт стався, уражені ділянки захищають від світла щонайменше дві доби. За появи пухирів їх не мочать, а шкіру обробляють розчином спирту, марганцівки або фурациліну, після чого наносять засіб проти опіків. За значного ураження слід звернутися до лікаря. 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували