Колись як було? Збиралися по хатах, балакали, жартували, співали. Молодь на танці ходила, по лавках цілувалася. А тепер вийдеш на село вночі – тихо, лиш пси гавкають через раз, і то ті, в яких ґаздів вайфаю нема. 

А ще тепер нема приватного життя. Все ти на виду, в любий момент тебе можуть на камеру зняти. Колись випив, впав у фосу (рів), виспався, вмився в потоці й пішов домів – ніяких заморочок. А тепер лиш приліг – і ти вже зірка ютубу. Я так уже п’ять разів ставав знаменитим. 

Ішли ми раз із генделика з кумом. Було нам так добре, що захотіли спочити. Зачали шукати «лужка» у фосі. І так по-культурному все зробили: розібралися, вбрання файно склали, під голову я – цеглу, а кум – камінь. Поснули в обнімку, як цицькові пацята. 

Але ж вибрали фосу якраз коло сільради! Бахуриська не сплять – усе те зазняли, музику наклали й у ТікТок кинули, ще й у прямий ефір! Блохери! Люди в коментарях давай вести дискусію: у кого труси модніші, хто швидше прокинеться. Хтось навіть написав, що ми «ті самі», бо дуже вже ніжно обіймалися. 

Не знаю, чим би то скінчилося, якби в ефір не зайшла моя Ганька. Як прилетіла з дубовою качалкою! Ми схопилися, сплячі зачали вбиратися... І тут чисто кіно: вхопили одні сподні (штани) на двох! Кум запхав ліву ногу в праву штанку, а я – праву в ліву. Ні взутися, ні бігти! Ледве вижили тоді. 
Іншим разом були ми з Ганькою на весіллі. А там молодиця з гір – пишна, має на що сісти й чим дихнути. Я коло неї так крутився, що слина на лаковані мешти капала. Пару разів навіть у дворі її притис до плота. Думав – ніхто не бачив. Ага, наївсі... 

За місяць кличуть нас у гості, вмикають відео з весілля. А там я – у головній ролі «героя-любовника». Оператору би руки покрутило, як він те все зафіксував! Ганька дивилася мовчки, лиш стальні виделки пальцями в калачик зігнула. 

Йдемо додому. Я тільки за фіртку – і давай бігти. Але нендза наздогнала коло молочарні, вирвала штахетину і так била, що аж відлуння йшло селом. Я від безсилля заліз у цементову руру під дорогою. Заліз – і застряг! Ні вперед, ні назад. Ганька плюнула й пішла спати, а я ніч у тій трубі просидів. 
На ранок зійшлося пів села. Пробували витягати – ніяк. Хтось пригнав трактора, прив’язали мені трос за шию. Трактор рушив, я верещав на всі Карпати, не поворухнувся ні на сантиметр, лиш шия довша стала, як у гусака. Врешті викликали МНС, розкопували дорогу, щоб мене дістати. І що думаєте? Знов хтось зафільмував і кинув в інтернет! 

Йой, не наказався би... Треба спати, бо вже Ганька хропе, як бульдозер. На добраніч, люди добрі! 

Вуйко МІСЬ 

(Роман ДРОНЮК) 
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували