Засновниця та керівниця артстудії «Дивотворчики» вже багато років поспіль стає для сотень дітей не просто вчителькою малювання, а провідницею у світ, де немає зла, де кожен пензлик – чарівний, а кожна пляма фарби – початок нової історії. Нещодавно її вихованці відкрили надзвичайно зворушливу виставку під назвою «Крилаті». Її експонують в етнопарку «Агроленд» – місці, де живе душа українського села. Але за цими картинами стоїть значно більше, ніж просто дитяча творчість. Це розповідь про незламність, віру та величезну любов до життя. 

Історія пані Ольги – це приклад того, як покликання завжди знаходить дорогу до людини. Народившись у Тернополі, вона змалечку відчувала потяг до краси. Навчання у Тернопільському національному педагогічному університеті імені В. Гнатюка стало для неї фундаментом, а викладачі, зокрема, світлої пам’яті художник  Михайло Цибулько, прищепили не лише технічні навички, а й глибоку любов до самого процесу викладання. 
Після закінчення вишу дівчина 13 років працювала у початковій школі з поглибленим вивченням іноземних мов. Згодом доля повела її на Закарпаття – батьківщину чоловіка. Проте Тернопіль «не відпускав» свою майстриню. Коли родина повернулася до рідного міста, діти та батьки, які вже знали Ольгу як надзвичайно добродушну та щиру викладачку, самі почали її шукати. 

«Я починала вчити дітей просто вдома, – згадує пані Оля. – Ніякої реклами не було, просто працювало «сарафанне радіо»». Кількість учнів зростала так швидко, що квартира перестала вміщувати всіх охочих. Так з’явилося перше орендоване приміщення, потім друге, а нині «Дивотворчики» займають вже третю за рахунком оселю. Але навіть там інколи стає тісно від дитячого сміху та творчого запалу. 

Назва студії – «Дивотворчики» – має особливе походження. Чоловік Ольги колись розвивав інтернет-проєкт «Скарбничка святого Миколая». Майстриня вирішила продовжити цю світлу лінію. Вона бачить своїх учнів не просто художниками, а маленькими помічниками Чудотворця – тими, хто творить дива власноруч. І йдеться не лише про картини. З перших днів заснування в студії вчили волонтерити, допомагати тим, хто опинився в біді, та ділитися теплом. 

Педагогічний метод Ольги Щедріної унікальний своєю простотою: «Я не вчу дитину, як «правильно» тримати пензлик. Кожна рука тримає його по-своєму, і в цьому – особистість. Я не завантажую їх нудною теорією, бо вона може вбити вогник у дитячих очах. Моє завдання – розвинути фантазію. Окрім фарб, олівців, ми малюємо нитками, створюємо колажі, вирізаємо з журналів, експериментуємо. Головне – щоб дитина мріяла і неодмінно усміхалася».

Останні роки стали для студії часом великих випробувань і водночас великого зростання. Пандемія була лише репетицією перед справжнім потрясінням – повномасштабним вторгненням. З перших днів великої війни двері студії відчинилися для дітей, які змушені були тікати від ворожих обстрілів. Маленькі серця з Харкова, Маріуполя, Херсона шукали тут спокою. 

«Вони були дуже налякані, – зі сльозами на очах розповідає майстриня. — Лякалися будь-якого гучного звуку. Ми займалися з ними арттерапією. Малеча перебувала у нас з обіду до вечора. Нам допомагали волонтери, як-от Марія Маладика, яка привозила харчі та матеріали для малювання. Бували дні, коли на заняттях діти сиділи плече до плеча, але ніхто не скаржився. Навпаки, вони здружилися так міцно, що підтримують зв’язок і сьогодні».

Саме в цьому вирі болю та надії народилася виставка «Крилаті». Чому саме ангели? Бо для дитини, яка бачила жахи війни, ангел – це символ захисту, це той, хто оберігає тата на фронті, це той, хто тримає небо над домом. Ці малюнки – не просто фарби на полотні, це внутрішній голос дітей. На виставці можна побачити ангелів, які сміються, і тих, хто тихо плаче. Кожна картина – це сповідь маленької людини про велике горе і ще більшу надію. 

Тепер «Дивотворчики» – це справжній тиловий підрозділ. Діти, чиї батьки зараз на передовій, або ж ті, чиї рідні назавжди стали частиною небесного війська, знають: їхня праця важлива. Вони організовують вертепи, беруть участь у благодійних ярмарках, збирають кошти на дрони та спецобладнання для військових. До слова,  пані Оля розповіла, що для них зустріч із військовими в «Агроленді» була справжнім святом. Потримати за руку титана, який тримає фронт – це вища нагорода для кожного юного художника. 

Творити прекрасне – це виклик темряві. І поки в Тернополі є такі «дивотворчики», наше світло ніколи не згасне. Творіть, малюйте, допомагайте – і нехай ваші серця також «отримають крила»!

Зоряна ДЕРКАЧ

0

0

0

0

Ви вже відреагували