І я зробила свої висновки. Гіркі, тверезі, але рятівні. 

1. Діти не рятують від самотності 
Ми все життя думаємо: «Ось діти виростуть, і старість буде щасливою. Вони ж поруч, підтримають». Звучить красиво, але правда інша. У дітей - свої турботи, кредити, робота, власні діти. А ти сидиш і чекаєш дзвінка, наче свята. Телефон мовчить тижнями, аж раптом приходить коротке: «Привіт, мам. Усе добре». І ти дивишся на екран, радієш, що живі-здорові. Та відчуття порожнечі не минає. Я зрозуміла одне: діти - не гарантія від самотності. 

2. Здоров’я - не вічне 
Коли тобі вже не хочеться їхати туди, куди раніше бігла б, як ластівка, розумієш: здоров’я - це не фон, це твій головний капітал. 

3. Пенсія й гроші 
Пенсія - це не життя, це - насмішка. Якщо покладаєшся на державу - сам собі копаєш яму. Я довго вірила: «Ну не залишать же нас»… Та залишили! І ще як. Пенсії вистачає на комуналку та пігулки. Максимум! Решта - як зможеш. 

То ж я виробила свої правила. Вони не про казку, а про виживання з гідністю. П’ять чесних правил життя:

 
Правило 1. Гроші надійніші за дітей 
Не ображайтеся, але це правда. Діти - це любов, радість, але не пенсійний фонд. Висновок один: збирай на старість сама. Відкладай, працюй, думай про себе. Навіть якщо це небагато - це твоя свобода. 

Правило 2. Здоров’я - твоя головна робота 
Найперше - встати з ліжка без болю. Рухайся, роби зарядку, ходи пішки. Десять присідань, менше солі й цукру - банально, але працює. Хвороби не питають, хто ти - бідний чи багатий. Вони обходять тих, хто себе береже. 

Правило 3. Радій сама 
Очікування - ворог. Чекаєш дзвінка, подарунка, уваги - і знову розчарування. Щастя треба творити власноруч: ароматна вечеря, хороша книжка, прогулянка, улюблена музика. Радість - найкраща вакцина від смутку. 

Правило 4. Старість - не привід бути слабкою 
Дехто з ровесників перетворюється на вічних скаржників: «Ой, болить, ой, усі винні…». І що в результаті? Від них віддаляються навіть найближчі. Слабкість не викликає співчуття - лише втому. Людей поважають за те, що тримаються, навіть коли важко. 

Правило 5. Минуле - відпусти 
Найнебезпечніша пастка - це «а от колись…». Колись трава була зеленіша, діти слухняніші, ковбаса справжня. Та «колись» уже немає. Є лише «тепер». Я вчуся жити в сьогоденні, не чекаючи, що життя знову стане «як колись». Воно інше. І моє завдання - бути живою в ньому. 

Свобода й сила - у твоїх руках 
Старість - це іспит. Його ніхто не складе замість тебе. Або ти приймаєш життя таким, як воно є, і твориш його по-новому, або сидиш на дивані, жалієшся і чекаєш, що хтось прийде й порятує. Спойлер: ніхто не прийде. Але якщо підняти голову, вдихнути глибше й усміхнутися собі - виявляється, жити можна й після сімдесяти. І навіть добре. 

Юлія БОКЛАГАНИЧ  
 

0

0

0

0

Ви вже відреагували